Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 10 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 13 січня 2010 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця і мешканця м.Запоріжжя, раніше судимого:

- 26.06.2007 року за ч.1 ст. 186 КК України на 2 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

- засуджено за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2007 року та ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 1 місяць з конфіскацією всього належного йому майна.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

07 серпня 2007 року, близько 12 год. 15 хв., ОСОБА_5, перебуваючи на бул. Шевченка в м. Запоріжжі, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, взяв канабіс (марихуану висушену) вагою 1,950 г, який незаконно зберігав у під’їзді будинку №8 по АДРЕСА_1, та на подвір’ї цього ж будинку збув його під час проведення контрольованої закупки за 60 грн. ОСОБА_7, після чого був затриманий працівниками міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 січня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишений без зміни .

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 і захисник ОСОБА_6, стверджують, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, не доведена, а суд обґрунтував свої висновки щодо винуватості засудженого на недопустимих доказах та порушив кримінально-процесуальний закон при їх дослідженні. Вказують, що суд не встановив наявність умислу ОСОБА_5 на незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу з метою збуту, хоча зазначив про це у вироку, який, на їх думку, не відповідає вимогам ст. 324 КПК України. Зазначають, що суд апеляційної інстанції формально розглянув доводи їх апеляцій і не дав на них відповіді, чим порушив вимоги кримінально-процесуального закону. Просять судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину та недоведеністю обвинувачення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав можливим касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Зокрема, статтею 377 КПК України передбачено, що зміст ухвали апеляційного суду повинен містити виклад суті апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у судовому засіданні, і докладні мотиви прийнятого судом рішення. В ухвалі повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними у справі доказами всі доводи апеляції і на них дана вичерпна відповідь, а у разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Як убачається зі справи, захисник ОСОБА_6 в апеляції, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, порушував питання про скасування вироку, зокрема, з мотивів істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, а також недоведеністю винуватості ОСОБА_5 та відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України. На обґрунтування своїх вимог ним були наведені відповідні доводи. Також по справі була подана апеляція засудженим.

Залишаючи апеляції, в тому числі адвоката ОСОБА_6 без задоволення, апеляційний суд не навів в ухвалі переконливих підстав прийняття такого рішення, не дав вичерпної відповіді на доводи апеляцій, не сформулював належним чином висновки щодо відсутності істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, а також правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 тощо.

Тобто суд апеляційної інстанції, формально розглянувши справу щодо ОСОБА_5, не надав жодної обґрунтованої відповіді на доводи поданої апеляції, чим порушив право учасників процесу на об’єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.

З огляду на вищевикладене, касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 13 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 - скасуванню як така, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України та винесена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.

При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд повинен виконати вимоги ст. 358 КПК України, ретельно перевірити зібрані у справі докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, перевірити доводи апеляцій учасників процесу та з урахуванням усіх обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 395 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 13 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суддів.