Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 10 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2010 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, уродженку м. Карабаново Володимирської області Російської Федерації, мешканку м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зареєстровану в с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області, таку, що не мала судимості на підставі ст. 89 КК України,

- засуджено за ч.1 ст. 115 КК України на 7 років і 3 місяці позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

08 серпня 2009 року з 18 год. 00 хв. до 23 год. 20 хв. ОСОБА_5 за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 вживала спиртні напої зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 У процесі виниклої між ними сварки, в ході якої ОСОБА_6 вдарив її долонею по обличчю та образливо висловлювався на її адресу, ОСОБА_5 з неприязні до нього, маючи умисел на позбавлення ОСОБА_6 життя, схопила зі столу кухонний ніж і вдарила ним ОСОБА_6 в ліву частину грудей, спричинивши ножове поранення, проникаюче у плевральну та черевну порожнину з ушкодженням міжреберної артерії, лівого куполу діафрагми, біля ниркової очеревини, судин селезінки, крайньої лівої долі печінки, тобто тілесні ушкодження, які віднесені до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя.

Після завданого удару ОСОБА_5 кинула знаряддя злочину, вибігла на вулицю, щоб покликати по допомогу, попросила у перехожих мобільний телефон, з якого викликала швидку допомогу і міліцію, працівникам яких розповіла про вчинене. Бригадою швидкої допомоги ОСОБА_6 був доставлений до лікарні, де 09 серпня 2009 року о 8 год. 35 хв. помер від отриманого ножового поранення.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5 стверджує про неповноту і однобічність судового розгляду справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, доводить, що її дії за ч.1 ст. 115 КК України кваліфіковано неправильно, оскільки умислу на позбавлення життя ОСОБА_6 у неї не було. Просить судові рішення щодо неї скасувати з кваліфікацією її дій за іншою, менш тяжкою статтею Кримінального Кодексу України (2341-14) , або судові рішення змінити, перекваліфікувавши її дії з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України чи ст. 118 КК України, та пом'якшити призначене судом покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив касаційну скаргу засудженої задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв’язку з порушенням судом вимог ст. 377 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України, мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. У цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. При цьому суд має проаналізувати фактичні дані, що містяться у показаннях свідків, потерпілих, підсудних, висновках експертів та в інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, а також, керуючись законом, дати оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності. Суд не вправі обмежуватися лише зазначенням прізвищ свідків, потерпілих або назви проведеної експертизи тощо.

Як убачається з вироку суду, вказаних вимог закону суд не дотримався.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнана винуватою у вчиненні з неприязних стосунків у сварці умисного вбивства ОСОБА_6 Як на докази вини ОСОБА_5 в умисному вбивстві суд послався на показання самої ОСОБА_5, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, протоколи огляду місця події і огляду трупа та висновок судово-медичної експертизи.

Проте, в порушення вимог ст. 334 КПК України, суд коротко розкрив зміст лише частини доказів, не зазначаючи, які обставини ними підтверджуються або спростовуються.

Також суд вказав, що вина ОСОБА_5 підтверджується й іншими доказами, однак, якими саме, у вироку не зазначив.

Окрім того, суд у вироку послався на повне визнання ОСОБА_5 своєї вини в умисному вбивстві співмешканця, хоча це не відповідає даним протоколу судового засідання, згідно з яким ОСОБА_5 заперечувала наявність у неї умислу на вбивство ОСОБА_6 (т.2 а.с. 15зв.).

Більше того, суд не навів у вироку жодного доказу на підтвердження свого висновку про наявність у ОСОБА_5 прямого умислу на заподіяння смерті ОСОБА_6 при завданні йому одного удару ножем і не надав оцінки поведінці ОСОБА_5 після спричинення співмешканцю ножового поранення, даним явки з повинною ОСОБА_5 (т.1 а.с. 13) та даним щодо ставлення самого ОСОБА_6 до дій ОСОБА_5 (т.1 а.с.11-12) тощо.

Тобто суд в обґрунтування своїх висновків щодо винуватості ОСОБА_5 в умисному вбивстві ОСОБА_6 не проаналізував докази у справі і фактично не дав їм ніякої оцінки.

За таких обставин є немотивованими застосування судом кримінального закону і кваліфікація дій засудженої за ч. 1 ст. 115 КК України.

Окрім того, відповідно до ст. 257 КПК України, суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі, в тому числі й допитати свідків. Лише після дослідження цих доказів суд може посилатись на них у вироку на обґрунтування своїх висновків.

Разом із тим, як убачається вироку, суд, крім показань свідка ОСОБА_9, послався і на показання свідка ОСОБА_8, проте з протоколу судового засідання вбачається, що свідок ОСОБА_9 допитувалася судом двічі, а свідок ОСОБА_8 взагалі не була допитана (т.2 а.с. 14-15), що виключало можливість посилання суду на показання цього свідка.

Зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону, які допустив суд при розгляді справи щодо ОСОБА_5 є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі вироку.

На ці порушення не звернув уваги й апеляційний суд при розгляді апеляцій на вирок прокурора і засудженої.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а вирок та ухвала апеляційного суду щодо неї – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно повно й всебічно дослідити обставини справи, наявні докази, дати їм та доводам ОСОБА_5, висунутим на свій захист, в тому числі і в касаційній скарзі, належну оцінку та постановити законне й обґрунтоване судове рішення, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_5 та призначивши їй покарання, яке б відповідало вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.