Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 5 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Донецької області від 13 квітня 2010 року щодо нього.

Вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця міста Артемівська Донецької області, мешканця селища Опитного Артемівського району Донецької області, такого, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 307 КК України на вісім років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 311 КК України на шість років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 317 КК України на п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання – вісім років позбавлення волі.

Вироком апеляційного суду Донецької області від 13 квітня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 в частині призначення покарання скасовано та призначено за ч. 3 ст. 307 КК України вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 311 КК України шість років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 317 КК України п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, а на підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання – вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна.

У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_6 та ОСОБА_7, судове рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено та касаційного подання не внесено.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, в складі організованої групи разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в період з початку літа 2008 року по 28 січня 2009 року, умисно, згідно із розробленим ОСОБА_6 злочинним планом, з метою збагачення, вчинили ряд злочинів, пов’язаних із незаконним придбанням, виготовленням, перевезенням, зберіганням з метою збуту та незаконним збутом наркотичних засобів.

Також, за вироком суду, ОСОБА_5 визнаний винним у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні прекурсорів з метою їх використання для виготовлення наркотичних засобів.

Крім того ОСОБА_5 засуджено за те, що він разом зі своїм братом ОСОБА_7 надавали іншим особам приміщення своєї квартири для незаконного вживання наркотичних засобів.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що злочинних дій, за які його засуджено, він не вчиняв. Прекурсор був вилучений не в нього, а в його брата – ОСОБА_7 Засуджений ставить під сумнів і законність проведення оперативної закупки у нього наркотичного засобу.

ОСОБА_5 просить перекваліфікувати його дії на ст. 309 КК України.

Заслухавши доповідача; думку прокурора, який просив залишити вирок щодо ОСОБА_5 без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задовленню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом.

Так, за показаннями ОСОБА_6 на досудовому слідстві, він після звільнення з місць позбавлення волі запропонував братам ОСОБА_5 торгувати наркотиками, на що вони погодилися. Було оговорено, що ОСОБА_6 буде поставляти наркотичні засоби, а ОСОБА_5 та ОСОБА_7 їх продавати. ОСОБА_6 зазначав, що з літа 2008 року по січень 2009 року він регулярно постачав ОСОБА_7 наркотики, які вони продавали за обумовленою ціною.

ОСОБА_7 на досудовому слідстві зазначав, що вони з братом, знаючи, що у ОСОБА_6 існують налагоджені зв’язки щодо постачання наркотиків, домовилися про їх реалізацію. ОСОБА_6 на виконання цієї домовленості постачав наркотики, які вони з братом продавали. ОСОБА_5 телефонував покупцям, зустрічав їх, перераховував виручені за наркотики кошти, здійснював заходи безпеки.

Інколи покупці прямо в квартирі ці наркотичні засоби вживали.

ОСОБА_7 до того ж стверджував, що коли ОСОБА_6 привозив чистий опій, вони з братом його переробляли, оцтовий ангідрид для переробки їм також привозив ОСОБА_6

Аналогічні показання давав на досудовому слідстві і ОСОБА_5

За показаннями свідка ОСОБА_8, він був задіяний для проведення оперативних закупок наркотичних засобів у братів ОСОБА_5. 26 грудня 2008 року він прийшов до їх помешкання, його зустрів ОСОБА_5 та продав за 750 гривень 15 мл ацетильованого опію. ОСОБА_8 зазначив, що після цього він ще декілька разів, за дорученням правоохоронних органів, купував у ОСОБА_5 наркотичні засоби.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 стверджували, що неодноразово купували у братів ОСОБА_5 наркотичні засоби, інколи вживали ці засоби у них у квартирі.

За висновками експертизи придбана ОСОБА_8 у ОСОБА_5 рідина є ацетильованим опієм.

Згідно з протоколами обшуків за місцем мешкання ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 були вилучені наркотичні засоби.

Дії ОСОБА_5 за ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 311, ч.2 ст. 317 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи засудженого про його непричетність до вчинення зазначених у вироку злочинів колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку.

Порушень кримінально-процесуального закону при проведенні оперативної закупки наркотичних засобів, на що посилається у своїй скарзі засуджений, перевіркою справи в касаційному порядку не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчинених засудженим злочинів, даних про його особу, належним чином умотивувавши своє рішення у цій частині, апеляційний суд призначив ОСОБА_5 покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Отже, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_5, а тому немає й підстав для задоволення касаційної скарги.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 13 квітня 2010 року щодо нього – без зміни.