Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого – Драги В.П.

суддів – Кузьменко О.Т., Пошви Б.М.

за участю прокурора – Яковенко Р.І.

засудженого – ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 5 серпня 2010р. у м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2010р.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, не судимого

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов’язку періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Вироком апеляційного суду Київської області від 17 березня 2010р. даний вирок у частині призначеного покарання скасовано і апеляційний суд постановив свій вирок, яким засудив ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування основного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 29 вересня 2009р., приблизно о 20 год. 30 хв., керуючи у стані алкогольного сп’яніння автомобілем "BMW" і рухаючись по вул. Володимирській у напрямку вул. Тракторної у м. Василькові, допустив порушення п.п.2.9, 10.1, 10.4, 11.2 та 16.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхав на смугу зустрічного руху і вчинив зіткнення з автомобілем "ВАЗ" під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого пасажирка останнього автомобіля Фуртат отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких АДРЕСА_1 померла у лікарні.

У касаційному поданні прокурор з посиланням на те, що із вироку апеляційного суду неможливо зробити висновок про те, який саме строк покарання у вигляді позбавлення волі призначено Іванцю, порушує питання про скасування вироку цього суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка не підтримала подання, засудженого, який заперечував проти подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Санкцією ч.2 ст. 286 КК України, за якою засуджено Іванця, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.

Апеляційний суд у резолютивній частині свого вироку зазначив, що він за вказаним законом засудив Іванця до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Таке рішення у резолютивній частині вироку апеляційного суду сформульовано чітко і воно за своїм змістом не викликає сумнівів щодо виду і розміру призначеного Іванцю як основного, так і додаткового покарання.

Отже, наведені у касаційному поданні доводи позбавлені підстав.

Керуючись ст.ст.394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

Касаційне подання прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а постановлений щодо ОСОБА_1 вирок апеляційного суду Київської області від 17 березня 2010р. – без зміни.