Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 5 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлені судові рішення щодо ОСОБА_4,

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 серпня 2009 року засуджено

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого:

1). 24.05.1996 р. за ч.2 ст. 140, ст. 46-1 КК України 1960 р. на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою на 1 рік;

2). 3.01.1996 р. за ч.2 ст. 140, ст. 46-1 КК України 1960 р. на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою на 2 роки;

3). 22.11.1999 р. за ч.ч. 1,2 ст. 142, ч.2 ст. 141, ч.1 ст. 215-3, ч.2 ст. 140, ст. 42 КК України 1960 р. на 7 років позбавлення волі, звільненого 11.03.2006 р. по відбуттю покарання;

- за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 152 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 186 КК України на 6 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 296 КК України на 3 роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно на 6 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 4 листопада 2009 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_4 засуджено за те, що він 25 лютого 2008 року, близько 3 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння у с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно з хуліганських спонукань, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, завдав декілька ударів рукою в обличчя потерпілому ОСОБА_5, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

Крім того, 21 липня 2008 року у період часу з 2 до 5 год., ОСОБА_4 домовився з невстановленою особою відвезти його та потерпілу ОСОБА_6 в лісову місцевість між с. Білогородка та Бобриця Києво-Святошинського району, де застосовуючи до потерпілої насильство, яке є небезпечним для її життя та здоров’я, повалив її на землю, зняв з неї штани і виявивши в їх кишенях 800 доларів США відкрито заволодів ними, після чого намагався згвалтувати потерпілу, але не довів свій умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпіла чинила опір та втекла від нього.

У касаційному поданні прокурор вказує на м’якість призначеного ОСОБА_4 покарання. Стверджує, що в порушення вимог ст. 317 КПК України судом не з’ясовано думку учасників процесу щодо можливості закінчення судового слідства. Просить судові рішення скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у його задоволенні слід відмовити за таких підстав.

Висновки про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, і що, по суті, у касаційному поданні прокурора не оспорюється, як не оспорюється і правильність кваліфікації дій засудженого.

Що стосується покарання, то воно ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз’яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, та особи винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно.

Не знайшовши обставин, що пом’якшують покарання, та з урахуванням обставин, що обтяжують покарання, а саме, вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочину, суд, виходячи із принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання призначив засудженому ОСОБА_4 максимальне покарання призначене найбільш суворою статтею, за якою його засуджено.

Призначене покарання є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Що стосується тверджень прокурора про те, що в порушення вимог ст. 317 КПК України судом не з’ясовано думку учасників процесу щодо можливості закінчення судового слідства, то таке порушення не є істотним і таким, що вплинуло на правильність постановленого судового рішення.

Крім того, із протоколу судового засідання вбачається, що, після того, як головуюча у справі оголосила про закінчення судового слідства і відкриття судових дебатів, ніхто із учасників процесу не виказував своїх заперечень щодо таких дій суду (а.с. 24).

За таких обставин, підстав для скасування судових рішень за доводами касаційного подання колегія суддів не вбачає і вважає за необхідне відмовити прокурору у задоволенні касаційного подання.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відмовити.