Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 6 листопада 2009 року, якою

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

за ст. 128 КК України звільнено на підставі ст. 46 КК України від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрито.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Згідно постанови суду ОСОБА_4 у стані алкогольного сп’яніння приблизно в 00 год. 03 хв. в кафе – барі "Шарм" по вул. Будівельників у м. Нетішин Хмельницької області на ґрунті особистих неприязних стосунків, штовхнувши ОСОБА_5 руками в спину, від чого той упав, з необережності спричинив йому середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів лівої великогомілкової кістки у верхній третині.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально – процесуального закону судом першої інстанції, який, перекваліфікувавши дії ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 122 на ст. 128 КК України та закривши кримінальну справу щодо нього у зв’язку із примиренням винного з потерпілим, виніс постанову, а не вирок, просить судове рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому прокурором висновок суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст. 128 КК України не оспорюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

За змістом ст. 282 КПК України, якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підстави для закриття справи, передбачені п. п. 5-11 ст. 6 та ст. 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК України, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду й висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя – постановою, закриває справу.

Як убачається з матеріалів справи, вона надійшла до суду за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Перед закінченням судового слідства потерпілий ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням, в якому вказував, що ОСОБА_4 спричинив йому тілесні ушкодження з необережності, відшкодував завдані збитки, вони з підсудним примирилися, у зв’язку з чим просив звільнити останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

Обговоривши заявлене клопотання, проти задоволення якого прокурор не заперечував, суд видалився до нарадчої кімнати для постановлення рішення й, прийшовши до переконання про наявність у діях ОСОБА_4 ознак злочину, передбаченого ст. 128 КК України, виніс постанову, в якій навів мотиви перекваліфікації дій ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 122 КК України на необережний злочин, та, з урахуванням того, що він уперше вчинив злочин невеликої тяжкості, на підставі ст. 46 КК України звільнив його від кримінальної відповідальності.

Таке рішення суду відповідає вимогам як ст. 282, так і ст. 8 КПК України.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

відмовити в задоволенні касаційного подання заступника прокурора Херсонської області.