Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - Драги В.П.

суддів – Кузьменко О.Т., Пошви Б.М.

прокурора – Опанасюка О.В.

розглянула у судовому засіданні 5 серпня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області.

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 жовтня 2009 року засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого

за ч.3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 357 КК України на 1 рік обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно на 2 роки позбавлення волі;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого

за ч.3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2009 року вирок змінено: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожного із застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на них обов’язків, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 30 жовтня 2008 року, приблизно о 22 год., у стані алкогольного сп’яніння, вступивши у попередню змову між собою та з неповнолітнім ОСОБА_7, проникли у приміщення кімнати АДРЕСА_1 і відкрито викрали належні потерпілому ОСОБА_3 гроші та майно на суму 3450 грн.

Крім того, ОСОБА_1 таємно викрав офіційний документ, а саме посвідчення водія на ім’я ОСОБА_3.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував до ОСОБА_1 кримінальний закон, призначивши йому за ч.1 ст. 357 КК України покарання у виді обмеження волі, а апеляційний суд небгрунтовано на підставі ст.ст. 75 та 104 КК України звільнив засуджених від відбування покарання з випробуванням.

Порушує питання про скасування судових рішень щодо обох засуджених з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як з’ясовано матеріалами справи, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 за ч.3 ст. 186 КК України покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжким, часткове визнання ним вини, відсутність судимості, позитивну характеристику за місцем проживання, молодий вік, проживання в неповній сім’ї, навчання в інтернаті.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд послався на те, що він вчинив тяжкий злочин, визнав вину частково, не судимий, однак раніше вчинив суспільно-небезпечне діяння, за яке до нього було застосовано заходи виховного характеру, посередні характеристики за місцем проживання і навчання, перебування на профілактичному обліку у службі у справах дітей та на консультативному обліку у психлікарні, молодий вік, виховання у неповній сім’ї.

Судом першої інстанції враховано і те, що засуджені вчинили злочин у стані алкогольного сп’яніння та у неповнолітньому віці.

Виходячи з цього, суд застосував до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ст. 69 КК України, призначивши кожному з них більш м’яке покарання, ніж це передбачено санкцією ч.3 ст. 186 КК України, за якою їх засуджено.

Одночасно суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до засуджених ст. 75 КК України.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про звільнення відповідно до ст.ст. 75 та 104 КК України ОСОБА_2 і ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, по суті послався на ті ж обставини, які вже були враховані судом першої інстанції, а інших обставин у цій частині не установив і в своїй ухвалі не навів.

Тому слід визнати, що апеляційний суд звільнив засуджених від відбування покарання з випробуванням без достатніх для цього підстав, внаслідок чого ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Що ж стосується наведених у касаційному поданні доводів про неправильне застосування судом першої інстанції до ОСОБА_1 кримінального закону, а саме призначення йому як неповнолітньому за ч.1 ст. 357 КК України покарання у виді обмеження волі, то вони також підлягають перевірці під час нового апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 394- 395 КПК України, колегія суддів -

Касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.