Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Петровського районного суду м. Донецька від 21 серпня 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого, останній раз вироком Петровського районного суду м. Донецька від 9 лютого 2009 року за ч. 2 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 189 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_5 призначено чотири роки позбавлення волі;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, судимості не має,

та

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

за ч. 2 ст. 189 КК України на чотири роки позбавлення волі кожного.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки й на них покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими у тому, що вони за попередньою змовою між собою 24 грудня 2008 року у м. Донецьку, погрожуючи ОСОБА_8 газовим пістолетом та ножем, висловлюючи погрози вбивством, вимагали передати їм 5000 грн. В результаті погрози застосування насильства вказаними особами ОСОБА_8 того ж дня передав їм 500 грн.

5 січня 2009 року, коли ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжили реалізацію свого умислу й вимагали у потерпілого грошові кошти. ОСОБА_8, побоюючись застосування насильства, передав їм 500 грн., отримавши які, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були затримані працівниками міліції.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання ступені тяжкості вчиненого ними злочину та їх особам унаслідок м’якості й на безпідставність звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно із законом ст. 75 КК України може бути застосована в тому разі коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому таке рішення суд повинен належним чином умотивувати.

Ці вимоги закону судом першої інстанції не враховані при постановленні вироку щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Зокрема, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_5 покарання, наближеного до мінімальної санкції статті, за якою його засуджено, суд виходив з того, що ОСОБА_5 неодноразово судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, обтяжуючою покарання обставиною визнано рецидив злочинів, обставин, які пом’якшують покарання, не встановлено.

Стверджуючи про можливість виправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства і застосуванням щодо них ст. 75 КК України, суд взяв до уваги, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, а ОСОБА_7 на підставі ст. 89 КК України судимості не має, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, обидва позитивно характеризуються за місцем проживання і роботи, ОСОБА_6 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, відсутність обставин, які б пом’якшували або обтяжували покарання вказаних осіб. Окрім того, суд урахував ставлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до вчиненого й часткове відшкодування ними матеріальної шкоди потерпілому.

Однак зазначені обставини суд першої інстанції належним чином не перевірив та з достатньою переконливістю не мотивував розмір призначеного ОСОБА_5 покарання та недоцільність відбування покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Зокрема, ОСОБА_5 частково визнав свою винуватість, ОСОБА_7 взагалі заперечував свою причетність до конфлікту із ОСОБА_8, його побиття та вимагання грошових коштів і визнав лише свою присутність при вказаних подіях. ОСОБА_6, хоча й визнала винуватість, проте даних, які б свідчили про її розкаяння у вчиненому, усвідомлення своєї провини, виявлення нею жалю та бажання виправити ситуацію, що склалася, відсутні.

Врахування при цьому судом того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 частково відшкодували потерпілому матеріальну шкоду, є формальним, оскільки з досліджених у судовому засіданні даних поштових переказів грошових коштів на ім’я ОСОБА_8 не убачається хто був відправником цих сум і суд цього питання не з’ясував.

Окрім того, суд належним чином не оцінив показання самих засуджених про те, що саме ОСОБА_6 запропонувала іншим співучасникам поїхати до ОСОБА_8 поговорити з приводу конфлікту між ним та ОСОБА_9 В свою чергу ОСОБА_5 запропонував покарати ОСОБА_8 за непристойну поведінку щодо ОСОБА_9

Встановивши, що саме ОСОБА_7 в ході вимагання грошових коштів у ОСОБА_8 погрожував останньому газовим пістолетом та ножем й завдавав удари ногами по тілу, суд при призначенні покарання ОСОБА_7 не взяв до уваги активний та агресивний характер дій засудженого, визнаних судом злочинними.

Таким чином, суд фактично не врахував роль ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні даного злочину як ініціаторів та нарівні із ОСОБА_7 активних його учасників.

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 попередньо неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, однак на шлях виправлення не став і продовжував злочинну діяльність, що свідчить про відсутність позитивних змін в його особистості і готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.

Виходячи з наведеного, колегія суддів касаційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції про можливість призначення ОСОБА_5 покарання, наближеного до мінімальної санкції статті, за якою його засуджено, а також звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від відбування покарання з випробування є неправомірними, у зв’язку із чим вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд через м’якість призначеного засудженим покарання.

При новому розгляді кримінальної справи суд має ретельно перевірити зібрані в справі докази, дати їм належну оцінку і при доведеності винуватості ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину призначити їм покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити .

Вирок Петровського районного суду м. Донецька від 21 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.