Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок апеляційного суду Донецької області від 30 грудня 2009 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, працюючого оператором ТОВ "Концепт" у м. Донецьку, відповідно до ст. 89 КК України судимості не має,

за п. п. 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, не працюючого, судимого

29.10.2002 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, 304 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 30 липня 2004 року,

за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Як встановив суд, 30 липня 2006 року у вечірній час у кафе "Саша", що розташоване в Пролетарському районі м. Донецька, під час вживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 алкогольних напоїв із знайомою ОСОБА_10 остання розповіла їм, що її співмешканець ОСОБА_11 систематично б’є її та знущається, що викликало у них особисту неприязнь до ОСОБА_11, з яким вони вирішили розібратись, щоб він перестав бити ОСОБА_10

З цією метою ОСОБА_10 приблизно о 23 годині привела їх до міського звалища " Полігон №3" у тому ж районі м. Донецька, де засуджені побачили раніше незнайомих ОСОБА_12 та ОСОБА_13, якого розбудили, а надалі на грунті раптово виниклих неприязних стосунків у зв’язку з тим, що останній образив їх нецензурною лайкою, завдали йому та ОСОБА_12 удари руками й ногами в різні частини тіла та змусили ОСОБА_12 показати, де знаходиться ОСОБА_11 Знайшовши його у недобудованому будинку на території дачної ділянки "Чулковка", засуджені разом з ним повернулись до звалища, де біля сторожки під час з’ясування стосунків ОСОБА_11 достав з-за пояса металевий прут і ударив ним по голові ОСОБА_5

У відповідь на такі дії у засуджених виник спільний умисел на вбивство на грунті неприязних стосунків ОСОБА_11, реалізуючи який, діючи за попередньою змовою, вони завдали ОСОБА_11 численні удари руками й ногами в область голови, тулуба, кінцівок, спричинивши садна та синці обличчя, а також крововиливи в м’які покрови голови, субдуральне та субарахноїдальне крововиливи.

Під час цих дій ОСОБА_5 помітив на столі ніж і з метою доведення до кінця їх спільного умислу на позбавлення життя ОСОБА_11 звернувся до ОСОБА_6 з проханням передати ніж, щоб убити потерпілого. ОСОБА_6, усвідомлюючи це, передав ОСОБА_5 ніж, яким той у присутності ОСОБА_12 завдав ОСОБА_11 два удари в грудну клітку, спричинивши колото-різані поранення з пошкодженням серця, правої легені, діафрагми, печінки. Унаслідок гострої крововтрати ОСОБА_11 на місці події помер.

Після цього ОСОБА_5., розуміючи, що очевидець подій ОСОБА_12 може повідомити про вбивство правоохоронним органам, з метою приховати вчинений злочин вирішив позбавити його життя. Реалізуючи свій намір, він, виходячи за межі спільного з ОСОБА_6 умислу, тим же ножем завдав ОСОБА_12, який намагався захистити ОСОБА_11, два удари в область шиї та грудної клітки, спричинивши колото-різані рани шиї з пошкодженням зовнішньої яремної вени, 8-го ребра, діафрагми, печінки, що супроводжувалось гострою крововтратою, внаслідок якої ОСОБА_12 тут же помер.

У касаційному поданні прокурор просить змінити вирок та виключити з мотивувальної частини з числа викладених у вироку доказів дані протоколів допиту ОСОБА_6 свідком 1 серпня 2006 року та відтворення обстановки і обставин події з його участю 2 серпня 2006 року, оскільки вони здобуті з порушенням його права на захист. Окрім того, зазначає про необхідність уточнення у вироку при викладенні показань ОСОБА_5 під час досудового слідства прізвища потерпілого ОСОБА_12

У доповненні до касаційного подання прокурор ставить питання про скасування вироку в частині задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 та закриття справи в цій частині з огляду на порушення судом при вирішенні позову вимог ст. 1168 ЦК України.

За змістом касаційних скарг та доповнень:

засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи, що смерть ОСОБА_11 та ОСОБА_12 настала внаслідок його дій, стверджує, що викладені у вироку висновки, а саме, щодо наявності у нього з ОСОБА_6 попередньої змови на позбавлення життя ОСОБА_11, участі у цьому ОСОБА_6, мотиву вбивства обох потерпілих, не відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на припущеннях, недостовірних, суперечливих та недопустимих доказах, що призвело до неправильної кваліфікації його дій та призначення суворого покарання. У зв’язку з неналежною оцінкою судом доказів просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд;

захисник ОСОБА_5 також посилається на невідповідність висновків суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_5 фактичним обставинам справи та дослідженим судом доказам, з яких убачається, що у засуджених не було попередньої змови на вбивство, а ОСОБА_5 захищався від нападу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 й перевищив межі необхідної оборони. Суд безпідставно визнав достовірними ряд доказів, у тому числі показання засуджених під час досудового слідства, які вони давали внаслідок застосування незаконних методів і не взяв до уваги інші докази, які спростовують пред’явлене ОСОБА_5 обвинувачення. Вважає, що вирок підлягає зміні й дії ОСОБА_5 перекваліфікації з п. п. 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 на ст. 118 КК України;

засуджений ОСОБА_6 указує про відсутність доказів його винуватості як у застосуванні насильства до ОСОБА_11, так і його вбивстві. Заперечуючи попередню змову з ОСОБА_5, свою участь у вбивстві ОСОБА_11, стверджує, що висновки суду щодо його винуватості ґрунтуються на недопустимих та суперечливих доказах, у тому числі здобутих унаслідок порушення досудовим слідством його права на захист, у зв’язку з чим просить вирок щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину;

захисник ОСОБА_8 звертається з аналогічним проханням. При цьому вона стверджує, що досудове слідство та розгляд справи проведені необ'єктивно й однобічно, з істотним порушенням вимог закону, що призвело до неправильного встановлення фактичних обставин справи та безпідставності засудження ОСОБА_6

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, у зв’язку з чим вважала, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, засуджених та захисника, які підтримали касаційні скарги та частково подання прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних подання та скарг, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, а касаційні скарги – частковому задоволенню.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм діянь відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які судом усебічно й повно досліджені.

Так, засуджені у судовому засіданні не заперечували, що пішли на звалище за власною ініціативою після того, як під час спільного вживання в кафе алкогольних напоїв із знайомою ОСОБА_10 та поскаржилась їм на побої з боку співмешканця ОСОБА_11, для того, щоб розібратись із ним. При цьому ОСОБА_5 вказував, що мав намір поговорити з ОСОБА_11 та побити його. Він також пояснював, що, оскільки вони ОСОБА_11 не знали, розшукати його допоміг ОСОБА_12, якого вони побачили біля сторожки. Там же знаходився і ОСОБА_13 Указаних осіб вони раніше не знали. Біля сторожки, куди вони повернулись, між ним та ОСОБА_11 у процесі з’ясування відносин виникла сварка, внаслідок якої він ножем завдав два удари ОСОБА_11 у груди, а потім і ОСОБА_12

Як ОСОБА_5, так і ОСОБА_6, наполягали в судовому засіданні, що іншого насильства до ОСОБА_11 не застосовували, ОСОБА_6 до позбавлення життя вказаних осіб не причетний, а дії ОСОБА_5 були вимушеними, оскільки він захищався від нападу спочатку ОСОБА_11, а потім і ОСОБА_12

Перевіривши такі доводи засуджених, суд обґрунтовано визнав їх неспроможними, оскільки вони спростовані дослідженими та проаналізованими судом доказами.

Так, будучи допитаним під час досудового слідства, зокрема, підозрюваним 3 серпня 2006 року та обвинуваченим 10 серпня 2006 року, ОСОБА_6 вказував, що під час сварки з ОСОБА_11 із приводу його відношення до ОСОБА_10, він та ОСОБА_5 спільно завдали йому удари руками й ногами в область голови та тулуба, після чого ОСОБА_5 сказав йому подати зі столу ніж, що він і зробив. Цим ножем ОСОБА_5 завдав удари ОСОБА_11 та ОСОБА_12 При цьому після першого удару ножем ОСОБА_12 спробував втекти, але ОСОБА_5 його наздогнав і завдав ще один удар ножем.

Визнавав ОСОБА_6 і те, що, прийшовши на звалище, він та ОСОБА_5 завдали удари руками й ногами незнайомим ОСОБА_13, який їх облаяв, та ОСОБА_12, який відмовлявся говорити, де знаходиться ОСОБА_11

Допитаний під час досудового слідства потерпілий ОСОБА_13 вказував, що засуджені, прийшовши на звалище, розбудили його, на що він їх нецензурно облаяв, а вони завдали йому та ОСОБА_12 по кілька ударів руками й ногами по тілу та примусили останнього показати, де знаходиться ОСОБА_11 Повернувшись із ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стали наносити йому удари кулаками і ногами по тілу та голові. Під час бійки, яку ОСОБА_10 намагалась припинити, засуджені погрожували присутнім вбивством. Вирішивши не втручатись, він, ОСОБА_13, пішов у сторожку, звідки чув, як ОСОБА_5 крикнув ОСОБА_6 дати йому ніж, щоб він усіх свідків убив. Побачивши через вікно, що ОСОБА_5 витяг з грудей ОСОБА_11 ніж, злякався та сховався у підсобне приміщення, а вранці разом із ОСОБА_14 виявив тіла ОСОБА_11 та ОСОБА_12

З показань свідка ОСОБА_10 під час досудового слідства вбачається, що на пропозицію ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яким вона поскаржилась, що співмешканець ОСОБА_11 її бив, прийшли на звалище, де вона і ОСОБА_11 мешкали. Біля сторожки знаходились ОСОБА_13 та ОСОБА_12, якому ОСОБА_6 завдав кілька ударів. В подальшому, коли привели ОСОБА_11, засуджені стали його бити руками, а вона намагалась припинити бійку. Інших подій, як стверджувала свідок, вона не бачила, оскільки залишала місце бійки й була у стані сильного алкогольного сп’яніння.

Допитані під час досудового слідства свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15, вказували, що після 23 години 30 липня 2006 року вони спали у сторожці. Їх розбудив ОСОБА_13 та повідомив, що прийшла ОСОБА_10 з двома незнайомцями, які побили його та пішли шукати ОСОБА_11 Свідки, щоб уникнути конфлікту, пішли спати в лісопосадку, а вранці біля сторожки виявили без ознак життя ОСОБА_12 та ОСОБА_11 Обличчя останнього було закривавлене, з численними гематомами та крововиливами. В подальшому ОСОБА_13 розповів, що після того, як вони пішли спати в посадку, невідомі привели ОСОБА_11 та побили його. Також ОСОБА_14 доповнив, що ОСОБА_13 говорив йому, що один із хлопців на ім’я ОСОБА_5 погрожував усіх порізати, у зв’язку з чим ОСОБА_13, злякавшись, сховався у підсобне приміщення, де просидів до ранку.

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи у ОСОБА_11 окрім колото-різаних поранень грудної клітки виявлені садна й синці обличчя, крововиливи в м’які покрови голови, субдуральний та субарахноїдальний крововиливи, які, як небезпечні для життя, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і утворились не менше ніж від дванадцяти дій тупими предметами. Після отримання цих тілесних ушкоджень потерпілий не міг пересуватись та вчиняти самостійні дії.

Отже, зазначеними доказами спростовуються твердження засуджених про те, що вони, йдучи на звалище, не мали намір застосовувати до ОСОБА_11 насильство та не завдавали йому ударів руками й ногами, внаслідок яких йому спричинені вказані тяжкі тілесні ушкодження.

Неспроможними є доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що виявлені в області голови та обличчя ОСОБА_11 ушкодження спричинені йому раніше подій на звалищі з їх участю, оскільки вони спростовуються даними вищенаведених висновків судово-медичної експертизи щодо кількості й характеру виявлених у потерпілого ушкоджень від дії тупих предметів, неможливості вчинення ним після отримання цих тілесних ушкоджень самостійних дій, та показаннями у судовому засіданні ОСОБА_10 та ОСОБА_13, які стверджували, що у ОСОБА_11 до конфлікту з засудженими тілесних ушкоджень не було.

За таких обставин свідчення в суді ОСОБА_15 про те, що ввечері напередодні вбивства вона бачила у ОСОБА_11 гематому в області ока, не підтверджують версію засуджених.

Твердження у скаргах про те, що суд не мав підстав посилатись на вказані показання потерпілого ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_10, оскільки вони у судовому засіданні їх змінили й заперечували застосування засудженими насильства до ОСОБА_11, є хибними.

Суд належним чином проаналізував показання вказаних осіб як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні, і обґрунтовано, встановлюючи фактичні обставини події, взяв до уваги їх свідчення під час досудового слідства, оскільки вони узгоджуються між собою та з іншими об’єктивними доказами, зокрема, вищенаведеними висновками судово-медичної експертизи щодо характеру застосованого до ОСОБА_11 насильства та його наслідків.

При дослідженні судом показань під час досудового слідства ОСОБА_13 та ОСОБА_10 не вказували про застосування до них незаконних методів, внаслідок чого вони змушені були давати неправдиві свідчення, а ОСОБА_13 визнав, що давав оголошені показання і підтвердив, що бачив як засуджені завдавали удари ОСОБА_11

Окрім того, аналогічні показання ОСОБА_10 та ОСОБА_13 дали і при проведенні очних ставок із ОСОБА_6, а ОСОБА_10 і з ОСОБА_5, які в судовому засіданні також не посилались на застосування слідчим при проведенні цих слідчих дій незаконних методів.

Перевірялись судом і доводи засуджених про застосування до них під час досудового слідства незаконних методів, внаслідок чого вони були змушені давати неправдиві показання. Вони спростовані даними перевірки таких заяв ОСОБА_5. та ОСОБА_6 прокурором за дорученням суду.

Окрім того, аналіз показань ОСОБА_5 свідчить, що під час досудового слідства він не визнавав, що разом із ОСОБА_6 завдавали ОСОБА_11 удари руками й ногами, наявність змови з ОСОБА_6 та його причетність до вбивства ОСОБА_11, заперечував, що той на його прохання передав йому ніж, стверджував, що захищався від нападу на нього спочатку ОСОБА_11, а потім і ОСОБА_12, який сам напоровся на ніж. При цьому ОСОБА_5 при проведенні допитів змінював показання про механізм та обставини нанесення ножових поранень потерпілим.

Аналогічно змінював свої свідчення і ОСОБА_6, який уже при додатковому допиті обвинуваченим 25 вересня 2006 року заперечував, що разом із ОСОБА_5 били ОСОБА_11, та що він передав ніж ОСОБА_5

Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність під час проведення слідчих дій будь-якого незаконного впливу на зміст показань засуджених, які вони змінювали в залежності від обраної ними позиції захисту.

Надуманими є і твердження засуджених про порушення їх права на захист під час досудового слідства.

Як убачається з матеріалів справи, всі слідчі дії з ОСОБА_5, у тому числі допит підозрюваним та обвинуваченим відповідно 31 липня та 9 серпня 2006 року, відтворення обстановки і обставин події 2 серпня 2006 року, відбувались з участю захисника ОСОБА_16, про що свідчать його підписи.

Лише після допиту 9 серпня 2006 року ОСОБА_5 заявив клопотання про відмову від цього захисника, яке слідчим було задоволено, 8 вересня 2006 року до участі у справі допущена захисник ОСОБА_17 і наступні слідчі дії проводились в її присутності.

Також не можуть бути визнані недопустимими доказами вищенаведені показання ОСОБА_6 при допиті підозрюваним 3 серпня та обвинуваченим 10 серпня 2006 року з огляду на те, що такі свідчення він давав без участі захисника.

Як убачається з матеріалів справи, на цій стадії розслідування справи ОСОБА_6 підозрювався, а потім і обвинувачувався, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Перед допитами йому роз’яснювались передбачені ст. ст. 43-1, 142 КПК України права підозрюваного та обвинуваченого, в тому числі й право мати захисника, яким ОСОБА_6 не скористався, про що власноручно вказував у відповідних протоколах. Оскільки передбачених законом підстав для обов’язкової участі захисника на час допиту ОСОБА_6 підозрюваним та обвинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не було, відсутність захисника при проведенні зазначених слідчих дій не є порушенням права ОСОБА_6 на захист.

Окрім того, при попередньому розгляді справи у грудні 2007 року ОСОБА_6 вказував, що від участі захисника на початковому етапі досудового слідства він відмовився добровільно.

Безпідставними є доводи касаційних скарг засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 й захисника останнього про фальсифікацію досудовим слідством матеріалів справи, що, на їх думку, підтверджується відсутністю деяких аркушів справи. При цьому засуджені не вказують, які документи відсутні у справі, а її матеріали та їх опис свідчать про те, що при нумерації аркушів справи допущена технічна помилка.

Також необґрунтованими є посилання в касаційних скаргах на відсутність у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 попередньої змови на вбивство ОСОБА_11, оскільки зазначеними доказами встановлено, що засуджені діяли узгоджено, про що свідчать спільне нанесення ними ударів ногами й руками ОСОБА_11 в життєво важливий орган – голову, а також передавання ОСОБА_6 ОСОБА_5 за вказівкою останнього ножа, який той використав як знаряддя вбивства ОСОБА_11

Спростовуються матеріалами справи й твердження ОСОБА_5 про те, що він захищався від нападу ОСОБА_11 і ОСОБА_12

Зокрема, з показань ОСОБА_5 у судовому засіданні вбачається, що, йдучи на звалище, мав намір не тільки поговорити, а й побити ОСОБА_11 ОСОБА_13 вказував, що засуджені поводили себе агресивно, спочатку завдали руками і ногами удари йому та ОСОБА_12, а потім і ОСОБА_11 Зважаючи на висновки судово-медичної експертизи про фізичний стан ОСОБА_11 після спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень в області голови, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_5 стану необхідної оборони при заподіянні ножових поранень як ОСОБА_11, так і ОСОБА_12, який, будучи очевидцем убивства, намагався захистити ОСОБА_11

Окрім того, з показань самого ОСОБА_5 вбачається, що після спричинення ним ОСОБА_12 першого поранення останній утік від нього на 10-15 метрів, однак він наздогнав потерпілого й ударив його ножем ще раз.

З урахуванням показань ОСОБА_13 про погрози ОСОБА_5 вбити свідків подій, суд правомірно визнав, що мотивом вбивства ОСОБА_5 ОСОБА_12 було його бажання приховати вчинене ним та ОСОБА_6 вбивство ОСОБА_11

Помилковими є посилання в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_5 та його захисника про невиконання судом указівок касаційної інстанції, викладених в ухвалі Верховного Суду України від 14 серпня 2008 року, якою попередній вирок скасовано, а справа направлена на новий судовий розгляд.

З матеріалів справи вбачається, що при новому судовому розгляді суд із достатньою повнотою перевірив зібрані по справі докази, показання свідків та підсудних як під час досудового слідства, так і в судових засіданнях, висунуті останніми на свій захист доводи. Висновки про доведеність винності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд належно мотивував.

Отже, встановлені судом фактичні обставини справи відповідають зібраним по справі доказам, які суд ретельно дослідив та проаналізував, й давши їм належну оцінку, правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за п. п. 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, а ОСОБА_6 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає ступені тяжкості вчиненого злочину та його особі.

Разом із тим, колегія суддів касаційного суду вважає, що, призначаючи покарання ОСОБА_5 у виді довічного позбавлення волі, суд переконливих аргументів щодо неможливості застосування до нього позбавлення волі на певний строк не навів.

Так, як убачається з вироку, суд виходив із того, що ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин, внаслідок якого настала смерть двох осіб.

Однак, дана обставина є ознакою вчиненого ОСОБА_5 діяння, що впливає на його кваліфікацію, а відтак не може враховуватись при призначенні покарання.

Що ж стосується посилання суду на підвищену небезпеку ОСОБА_5 для суспільства суд у вироку такий висновок не мотивував. Водночас, ОСОБА_5 за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, його попередні судимості погашені в установленому законом порядку.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним пом’якшити призначене ОСОБА_5 покарання.

Слушними є доводи касаційного подання прокурора щодо виключення з вироку посилання на дані протоколів допиту ОСОБА_6 як свідка від 1 серпня 2006 року та відтворення з ним як із свідком обстановки і обставин події від 2 серпня 2006 року як на докази винуватості засуджених, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на час проведення цих слідчих дій у розпорядженні органу досудового слідства були показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_13, пояснення ОСОБА_6 про участь останнього у вчиненні злочинних діянь щодо ОСОБА_11 За таких обставин орган досудового слідства не вправі був проводити з ОСОБА_6 слідчі дії як із свідком.

Однак, виключення цих доказів із вироку не впливає на його обґрунтованість, оскільки висновки суду щодо винуватості засуджених ґрунтуються на сукупності інших вищенаведених доказів.

Окрім того, наводячи у мотивувальній частині вироку показання ОСОБА_5 при допиті підозрюваним 31 липня 2006 року, суд помилково замість прізвища потерпілого ОСОБА_12 вказав прізвище Чеботарьов. Тому вирок у цій частині підлягає уточненню.

Правомірними є і доводи касаційного подання про неправильне застосування судом закону при вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 про стягнення із ОСОБА_5 моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

З матеріалів справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_9, яка є рідною сестрою загиблого ОСОБА_12, однією сім’єю з ним не проживала, отже не входить до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди.

У зв’язку з неправильним застосуванням закону при вирішенні цивільного позову вирок у цій частині підлягає скасуванню, а справа закриттю.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, касаційні скарги засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Донецької області від 30 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінити, виключити з його мотивувальної частини посилання на дані протоколів допиту ОСОБА_6 як свідка від 1 серпня 2006 року та відтворення обстановки і обставин події від 2 серпня 2006 року як на докази винуватості засуджених та у викладених показаннях ОСОБА_5 при допиті підозрюваним 31 липня 2006 року уточнити прізвище потерпілого – ОСОБА_12 замість Чеботарьов.

Пом’якшити призначене ОСОБА_5 за п. п. 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України покарання до п’ятнадцяти років позбавлення волі.

Цей же вирок в частині вирішення позову потерпілої ОСОБА_9 скасувати і справу в цій частині закрити.

В решті вирок залишити без зміни.