Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 5 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 368 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з проходженням державної служби, в тому числі й в органах місцевого самоврядування, строком на два роки;

- ч. 1 ст. 364 КК України на один рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з проходженням державної служби, в тому числі й в органах місцевого самоврядування, строком на один рік;

- за ч. 2 ст. 190 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання – п’ять років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з проходженням державної служби, в тому числі й в органах місцевого самоврядування, строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, за обставин, викладених у вироку, будучи службовою особою, наділеною владними повноваженнями, вчинив зловживання владою та службовим становищем, вимагав та отримував хабарі від приватного підприємця ОСОБА_6, крім того, вчинив шахрайство, заволодівши шляхом обману та зловживанням довірою майном та коштами потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 49 000 гривень.

У касаційному поданні прокурор посилається на призначення місцевим судом засудженому надмірно м’якого покарання. Просить вирок суду щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи.

Як видно з вироку, ОСОБА_5 засуджений за вчинення трьох злочинів, два з яких посягають на встановлений законом порядок здійснення службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування своїх повноважень. Одне із вчинених ОСОБА_5 діянь відповідно до ст. 12 КК України віднесене до тяжких злочинів. Крім того, ОСОБА_5 вчинив одержання хабара, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням хабара, тобто в його діях наявні декілька кваліфікуючих ознак, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину.

Отже, колегія суддів вважає, що за таких обставин висновок суду про необхідність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не ґрунтується на законі, а призначене ОСОБА_5 покарання не можна вважати справедливим внаслідок його м’якості, у зв’язку з чим вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно постановити законне і справедливе судове рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання першого заступника прокурора Волинської області задовольнити.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.