Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 5 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_7

Вироком Володарського районного суду Київської області від 16 грудня 2009 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на шість років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 300 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 27 321(сімнадцять тисяч триста двадцять одну) гривню 93 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 300 000 гривень - моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 березня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 змінено – виключено з його мотивувальної частини посилання на врахування при призначенні покарання таких обставин, що обтяжують покарання як тяжкість наслідків, завданих злочином та вчинення злочину щодо малолітньої особи.

У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він, за обставин викладених у вироку, 3 серпня 2008 року, керуючи технічно справним автомобілем марки "BMV-320і" р.н. НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі, порушив п. п. 1.3, 1.7, 2.3(б), 10.1, 12.1 та вимоги дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , в результаті чого вчинив наїзд на велосипедистів ОСОБА_6 та ОСОБА_9 Внаслідок ДТП ОСОБА_6 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 померла на місці події.

Прокурор у касаційному поданні зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, у зв’язку з чим просить її скасувати, а справу – направити на новий апеляційний розгляд.

Захисник у своїй касаційній скарзі твердить про наявність суттєвих суперечностей, які, на його думку містяться в судових рішеннях.

Зокрема, захисник зазначає, що суд першої інстанції вказав у вироку про відсутність обставин, які пом’якшують покарання, а суд апеляційної інстанції, відповідаючи на доводи апеляції захисника щодо надмірної суворості призначеного ОСОБА_7 покарання, дійшов висновку про те, що ці обставини були враховані місцевим судом.

Крім того, у скарзі захисника йдеться про те, що сума стягнутої з винного за вироком суду матеріальної шкоди, яка зазначена цифрами, суттєво відрізняється від цієї ж суми, зазначеної прописом.

Також захисник вважає, що ОСОБА_7 призначено надмірно суворе покарання.

Захисник просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_7, призначивши йому покарання, не пов’язане з позбавленням волі, та зменшити на 10 000 гривень суму відшкодування шкоди.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення захисника на підтримку касаційної скарги; потерпілого, який вважав, що скаргу необхідно залишити без задоволення; міркування прокурора, який просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7, а справу направити на новий апеляційний розгляд; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання та скарга підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом.

Так, сам ОСОБА_7, хоча й частково визнав свою вину, стверджував, що вчинив наїзд на двох велосипедистів.

Потерпілий ОСОБА_6 зазначав, що коли він з дочкою на велосипедах поверталися з риболовлі, відчув сильний удар ззаду і знепритомнів. Отямившись, зрозумів що його та доньку збив автомобіль

За показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, вони їхали в автомобілі ОСОБА_7, потім почули удар, після якого автомобіль зупинився в кущах, а ОСОБА_11 знепритомніла.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_12 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку.

За висновком автотехнічної експертизи ОСОБА_7, не впоравшись із керуванням транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу руху, на узбіччі якої вчинив наїзд на велосипедистів.

Дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

Разом із тим, як видно з матеріалів справи, покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк шість років, суд першої інстанції призначив з урахуванням обставин, що обтяжують покарання, а саме тяжких наслідків, що настали та вчинення злочину щодо малолітньої.

Апеляційний суд обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції, виключивши з нього посилання на ці обставини як такі, що обтяжують покарання, і в той же час залишив без зміни призначене ОСОБА_7 покарання.

Враховуючи, що з урахуванням цих змін в справі не встановлено жодної обставини, яка б обтяжувала покарання, а санкція ч.2 ст. 286 КК України передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, колегія суддів вважає, що призначення винному покарання, наближеного до максимальної межі, не відповідає вимогам ст. 65 КК України і є надмірно суворим.

Крім того, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_7 добровільно відшкодував на користь ОСОБА_8 10 000 гривень, проте суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, безпідставно не врахував цю суму при вирішенні цивільного позову. У зв’язку з цим колегія суддів вважає за необхідне зменшити на вказану суму розмір відшкодування матеріальної шкоди.

До того ж, судові інстанції допустили помилку при вирішенні питання про речові докази.

Так, автомобіль, що належав ОСОБА_7, фара до нього та реєстраційний номер конфісковані як знаряддя злочину.

Разом із тим знаряддя злочину – це предмети, призначені для безпосереднього виконання дій, що утворюють об’єктивну сторону злочину, чи полегшення досягнення злочинної мети.

Саме такі предмети, за змістом ст. 81 КПК України, підлягають конфіскації.

У той же час ОСОБА_7 засуджений за вчинення злочину з необережності і визнавати транспортний засіб, яким він керував, не маючи умислу на вчинення протиправних дій, у суду підстав не було.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_7 підлягають зміні.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Володарського районного суду Київської області від 16 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 березня 2010 року щодо ОСОБА_7 змінити.

Пом’якшити призначене ОСОБА_7 основне покарання до п’яти років позбавлення волі та вважати його засудженим за ч.2 ст. 286 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

Зменшити суму матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8, до сімнадцяти тисяч трьохсот двадцяти однієї гривні 93 коп.

У порядку, передбаченому ст. 395 КПК України, виключити із зазначених вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду рішення про конфіскацію автомобіля "БМВ –320і" р.н. НОМЕР_2, фари цього автомобіля та номерного знаку, які є власністю засудженого.

У решті зазначені судові рішення залишити без зміни.