Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ст. 124 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього судом обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 13 липня 2009 року, приблизно о 18 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, в коридорі будинку №13 по АДРЕСА_1 з метою захисту ОСОБА_6 наніс ОСОБА_7 кухонним ножем удар в живіт, що явно не відповідало небезпечності посягання та обстановці захисту, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про зміну постановленого судового рішення через неправильне застосування кримінального закону, а саме - до осіб пенсійного віку не може бути застосовано обмеження волі. Просить засудженому за ст. 124 КК України призначити покарання у виді арешту.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який касаційне подання підтримав частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

Всупереч вимогам цього закону суд призначив покарання у виді обмеження волі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 який є особою пенсійного віку, чим допустив неправильне застосування кримінального закону.

Щодо доводів касаційного подання про м’якість покарання, призначеного ОСОБА_5, то вони на увагу не заслуговують. В поданні не наведено суттєвих доводів, які б не були враховані судом під час призначення покарання ОСОБА_5 та вирішенні питання про його звільнення від покарання з випробуванням і які б дійсно свідчили про його м’якість. Отже, підстав для скасування вироку суду у зв’язку з м’якістю призначеного ОСОБА_5 покарання колегія суддів не вбачає.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне вирок суду щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання змінити.

Як вбачається із санкції ст. 124 КК України, всі види покарання, крім арешту, відповідно до ст. ст. 56, 57, 61 КК України ОСОБА_5 призначені бути не можуть.

Водночас за змістом ст. 397 КПК України касаційний суд не вправі змінити призначене ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі на арешт, оскільки цим погіршується становище засудженого, який був звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Отже, оскільки санкцією ст. 124 КК України, за якою засуджено ОСОБА_5, передбачено лише такі покарання, які з огляду на його становище не можуть бути йому призначені, то колегія суддів, враховуючи те, що ОСОБА_5 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості та перестав бути суспільно небезпечним, вважає за необхідне звільнити його від покарання на підставі ст. 48 КК України та відповідно до ст. 7 КПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити частково.

Вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 – змінити.

ОСОБА_5 на підставі ст. 48 КК України і відповідно до ст. 7 КПК України від покарання звільнити.