Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 7 грудня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 595 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 29 вересня 2009 року, приблизно з 17 год. до 17 год. 15 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, в приміщенні кафе "Тереза", що по вул. Фрунзе, 46 в м. Вінниці, таємно шляхом вільного доступу намагався викрасти особисті речі ОСОБА_6 на загальну суму 227,75 грн., але з причин, що не залежали від його волі, злочин не довів до кінця, оскільки був затриманий власницею майна.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановленого вироку через неправильне застосування судом кримінального закону, а саме - призначення засудженому більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м’якості. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України у касаційному поданні не оспорюються.

Разом з тим, призначаючи за вказаний злочин покарання у виді штрафу в розмірі 595 грн., суд неправильно застосував кримінальний закон. Законом України №1449-VІ від 4 червня 2009 року "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна" (1449-17) за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, встановлено покарання у виді штрафу в розмірі від п’ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом кримінального закону, суд може призначити більш м’яке покарання, ніж передбачене санкцією статті Особливої частини КК України (2341-14) , лише з підстав, зазначених у ч.1 ст. 69 КК України.

При цьому у кожному такому випадку суд зобов’язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом’якшення покарання, а в резолютивній частині вироку - послатися на ч.1 ст. 69 КК України (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) ).

Однак, місцевий суд допустив неправильне застосування кримінального закону, призначивши ОСОБА_5 більш м’яке покарання, ніж передбачене законом, та не мотивувавши таке рішення у вироку.

У зв’язку з цим вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 398 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника Вінницької області задовольнити.

Вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 7 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.