Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 5 серпня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_4 судові рішення.

Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 16 липня 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зайцеве

Артемівського району Донецької області, судимого

25 грудня 2007 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 3 роки

позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України частково призначено невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно визначено 5 років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 315 КК України виправдано на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 15 вересня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він у березні 2009 року у м. Артемівську Донецької області незаконно придбав у невстановленої слідством особи дві сірникових коробки особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу (марихуани) для власного вживання, який незаконно зберігав та перевіз на територію Любомльського району Волинської області.

29 березня 2009 року на автостанції у м. Любомлі під час особистого огляду працівниками міліції у ОСОБА_4 було вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану) вагою 7,46 г.

Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувався також у тому, що він 28 березня 2009 року схилив до вживання наркотичного засобу ОСОБА_5 та ОСОБА_6

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що привело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого й особі засудженого. Посилається на те, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 315 КК України . Вважає його винність у вчиненні цього злочину доведеною.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 315 КК України, є правильним.

Так, на досудовому слідстві та у судовому засіданні ОСОБА_4 заперечував факт схиляння ОСОБА_5 та свого брата ОСОБА_6 до вживання наркотичних засобів.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з цього приводу давали суперечливі показання. На досудовому слідстві вони пояснювали, що ОСОБА_4 пропонував їм покурити марихуану, а у судовому засіданні від цих показань відмовились. Очні ставки між ними та ОСОБА_4 під час досудового слідства не проводились, ніяких інших доказів винуватості ОСОБА_4 у вчиненні цього злочину слідством та судом не добуто.

Судом також встановлено, що ОСОБА_5 біля двох років вживає наркотичні засоби, страждає наркоманією другої стадії.

Тому суд першої інстанції правильно виправдав ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 315 КК України.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 309 КК України кваліфіковано правильно.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Наведені прокурором в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційного подання, належним чином перевірено й спростовано.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінального та кримінально-процесуального законів, які б тягнули скасування постановлених у справі судових рішень.

Покарання засудженому призначено згідно з вимогами ст. 65 КК України, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.