Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 03 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2009 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, раніше судиму: - 05.01.2001 року за ч.2 ст. 222-6, ч.1 ст. 229-1 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі, звільнену постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 27.08.2001 року на підставі акту амністії умовно-достроково на 1 рік 10 місяців і 26 днів,

- засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05.01.2001 року та остаточно визначено покарання у виді 3 років і 6 місяців позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що вона 05 травня 2003 року, близько 23 год., разом з невстановленими слідством особами, зайшовши у двір будинку АДРЕСА_1, скориставшись тим, що ОСОБА_6 вийшов з двору, за попередньою змовою з невстановленими особами проникли через незачинені двері до будинку і таємно викрали належні ОСОБА_7 речі на суму 1100 грн..

08 червня 2003 року, близько 22 год. ЗО хв., діючи за попередньою змовою, ОСОБА_5 і ОСОБА_8, якого засуджено за цей злочин вироком від 28.07.2004 року, зайшли у двір будинку АДРЕСА_2, де згідно з розподіленими ролями ОСОБА_8 спостерігав за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_5 зламала замок на двері літньої кухні, після чого вони проникли туди й таємно викрали належне ОСОБА_9 майно на суму 2299 грн..

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджена ОСОБА_5 стверджує про неповноту досудового слідства і судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, внаслідок чого її незаконно засуджено за ч.3 ст. 185 КК України. Вказує на суворість призначеного їй покарання. Зазначає про фальсифікацію матеріалів справи, порушення її права на захист та неправильне застосування судом ст. 71 КК України, оскільки за амністією вона 27.08.2001 року була умовно-достроково звільнена від відбування невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на 1 рік 1 місяць і 4 дні, що уточнено постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2010 року. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив частково задовольнити касаційну скаргу засудженої та змінити судові рішення, виключивши з них призначення ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні крадіжок чужого майна за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло та інше приміщення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Та обставина, що ОСОБА_5 влітку 2003 року на ринку продавала викрадені речі, в тому числі сокири, нарди, музичний центр, який в подальшому був упізнаний потерпілим ОСОБА_10 як належний йому, у судовому засіданні не заперечувалася.

Посилання засудженої ОСОБА_5 у касаційній скарзі на те, що крадіжок чужого майна, в тому числі разом із ОСОБА_8, вона не вчиняла, спростовані дослідженими судом доказами, зокрема, показаннями ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Винуватість ОСОБА_5 підтверджена також дослідженими в судовому засіданні показаннями засудженого ОСОБА_8, в яких він стверджував про вчинення крадіжки майна ОСОБА_9 разом із ОСОБА_5; показаннями потерпілої ОСОБА_7, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, даними протоколів огляду будинку АДРЕСА_2, огляду добровільно виданих ОСОБА_11, ОСОБА_15 і ОСОБА_17 речей.

Твердження у касаційній скарзі засудженої ОСОБА_5 про порушення її права на захист з огляду на те, що судом не були допитані потерпіла ОСОБА_7 та свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_8, а лише оголошені їх показання, дані на досудовому слідстві, не обґрунтовані, оскільки показання цих осіб досліджувались в порядку, передбаченому ст.ст. 306, 308 КПК України, та, окрім того, як видно з протоколу судового засідання, ОСОБА_5 не заперечувала проти оголошення їх показань і зауважень по них не висловлювала (т.2 а.с.244, 246, 247).

Підстав вважати, що матеріали кримінальної справи були сфальсифікованими, а потерпілі та свідки обмовили ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, як про це зазначається в касаційній скарзі, немає.

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суди належним чином умотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів.

За встановлених судом фактичних обставин справи правильно застосовано кримінальний закон і кваліфіковано дії ОСОБА_5 за ч.3 ст. 185 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень, по справі не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_5 за вчинений нею злочин суд урахував ступінь тяжкості цього злочину, особу засудженої і призначив їй покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України в мінімальній межі санкції ч.З ст. 185 КК України. Підстав вважати це покарання надмірно суворим немає.

Разом із тим, суд помилково застосував щодо ОСОБА_5 ст. 71 КК України та до покарання за ч.3 ст. 185 КК України частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05.01.2001 року, оскільки згідно з постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 10.02.2010 року на підставі ст. 409 КПК України було уточнено постанову

Полтавського районного суду Полтавської області від 27.08.2001 року в частині визначення невідбутої ОСОБА_5 частини покарання за попереднім вироком, від якої її було 27.08.2001 року звільнено умовно-достроково, яка становила 1 рік 1 місяць і 4 дні позбавлення волі, а не 1 рік 10 місяців і 26 днів.

Ця постанова суду від 10.02.2010 року набула законної сили, а тому вчинення ОСОБА_5 нових злочинів 05.05.2003 року і 08.06.2003 року, тобто по сплину з 27.08.2001 року строку умовно-дострокового звільнення в 1 рік 1 місяць і 4 дні, не давало підстав вважати, що ОСОБА_5 учинила передбачений ч.3 ст. 185 КК України новий злочин у період умовно-дострокового звільнення від покарання за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 05.01.2001 року, а тому були відсутні підстави для застосування щодо неї ст. 71 КК України і призначення їй покарання за сукупністю вироків.

З огляду на зазначене, судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають зміні з виключенням з них призначення їй покарання на підставі ст. 71 КК України.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити: виключити рішення про призначення їй покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 3 роки і 6 місяців.

Вважати ОСОБА_5 засудженою за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.