Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 3 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 7 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 1 березня 2010 року щодо ОСОБА_5,

вироком суду

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Києва,

такого, що не мав судимості,

засуджено до позбавлення волі:

– за ч. 1 ст. 263 КК України на строк три роки;

– за ч. 4 ст. 296 КК України на строк п’ять років.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання чи роботи та періодично з’являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 у доход держави 909 грн 27 коп. судових витрат.

Як визнав суд, у 1997 році ОСОБА_5, перебуваючи по вул. Весняній, 22, у м. Києві, у невстановленої особи незаконно придбав спортивно-мисливську гвинтівку "ТОЗ-8", № 114154/15171, яку переніс у будинок № 31-А по АДРЕСА_1, де зберігав без передбаченого законом дозволу.

На початку вересня 2005 року ОСОБА_5 на центральному ринку "Чапаєвка" по вул. Столичне Шосе, 94, у м. Києві незаконно, без передбаченого законом дозволу, у невстановленої особи придбав патрони калібру 5,6 мм, які переніс до свого помешкання у будинок № 31-А по АДРЕСА_1

18 липня 2009 року приблизно о 19 годині 40 хвилин на подвір’ї будинку № 31-А по АДРЕСА_1 працівниками міліції було виявлено та вилучено у ОСОБА_5 дві прострілені гільзи калібру 5,6 мм, патрони калібру 5,6 мм у кількості 36 штук та спортивно-мисливську гвинтівку "ТОЗ-8", що є, відповідно, бойовими припасами та вогнепальною зброєю.

Крім того, 18 липня 2009 року приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на березі річки Віта, яка паралельна АДРЕСА_1, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, декілька разів вистрілив із гвинтівки "ТОЗ-8" по воді в напрямку протилежного берега. Після чого ОСОБА_5 повернувся на подвір’я будинку № 31-А по АДРЕСА_1, де, продовжуючи хуліганські дії, вистрілив із вказаної гвинтівки у потерпілого ОСОБА_6, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров’я. Хуліганські дії ОСОБА_5 вперто не припиняв протягом тривалого часу, доки його не затримали потерпілий та сторонні особи.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 1 березня 2010 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 7 грудня 2009 року – без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Прокурор вважає, що суд безпідставно звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням. Крім того, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції, порушуючи ст. 362 КПК України, не провів судові дебати та не надав засудженому останнє слово.

У запереченнях на касаційне подання засуджений ОСОБА_5, навівши доводи про законність та обґрунтованість судових рішень, вважає, що воно не підлягає задоволенню. Просить судові рішення щодо нього залишити без зміни, а касаційне подання прокурора – без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Cаленка І.В., який підтримав касаційне подання у частині скасування вироку в зв’язку з м’якістю призначеного покарання, дослідивши письмові заперечення засудженого ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_5 у вчиненні незаконного придбання, зберігання й носіння вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу та вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням вогнепальної зброї й кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України прокурором не оспорюються.

Твердження прокурора про те, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, є непереконливими.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Із матеріалів справи вбачається, що при вирішенні питання про призначення ОСОБА_5 покарання судом ураховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, суд урахував відношення засудженого до вчинених злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, який має сім’ю, працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, до кримінальної відповідальності притягується вперше, обставини, що пом’якшують покарання, а саме те, що винний щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину. Обставиною, що обтяжує покарання, судом визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Із урахуванням цих обставин суд дійшов правильного висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Призначене засудженому покарання є необхідним й достатнім для його виправлення, підстав вважати його м’яким немає.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, доводи прокурора, аналогічні доводам касаційного подання, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який не знайшов підстав для їх задоволення. При цьому, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 377 КПК України належним чином перевірив доводи прокурора та навів в ухвалі докладні мотиви і підстави відхилення апеляції.

Посилання заступника прокурора про те, що суд апеляційної інстанції, порушуючи ст. 362 КПК України, не провів судові дебати та не надав засудженому останнє слово, є безпідставними.

Із матеріалів справи вбачається, що судові дебати при розгляді справи проводилися і останнє слово засудженому ОСОБА_5 надавалося. Відповідно до ст. 362 КПК України протокол судового засідання в суді апеляційної інстанції не вівся, тому відсутність в ухвалі посилання на проведення дебатів та надання останнього слова засудженому не є підставою для її скасування.

Із огляду на наведене колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що підстав для задоволення касаційного подання немає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 7 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 1 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.