Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кочан В.М., Пасічник С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання дій протиправними, зобов'язання зарахувати до стажу, який дає право на пенсійне забезпечення наукових співробітників, період роботи з 01.11.1974 р. по 01.01.1995 р. та зобов'язання призначити пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15.04.2011 р., яка змінена постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 р., позов задоволено.

Визнано неправомірною відмову УПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська зарахувати до стажу, який дає право на пенсійне забезпечення наукових співробітників, період роботи позивача з 01.11.1974 р. по 01.01.1995 р.

Зобов'язано УПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська зарахувати позивачу період роботи з 01.11.1974 р. по 01.01.1995 р. до стажу, який дає право на пенсійне забезпечення наукових співробітників.

Зобов'язано УПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська призначити позивачу пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" з 17.03.2010 р.

З такими рішеннями судів не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років.

Частиною 8 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" передбачено, що перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 22-1, 22-2 цього Закону.

В ході розгляду справи судами встановлено, що з 28.08.1973 р. позивач прийнятий на роботу в Дніпропетровську групу відділів Інституту мінеральних ресурсів.

З 01.11.1974 р. по 23.05.1979 р. позивач працював на посаді інженера, а з 24.05.1979 р. по 01.01.1995 р. - на посаді старшого інженера Дніпропетровської групи відділів Інституту мінеральних ресурсів.

З 26.03.2001 р. позивач перебуває на обліку в УПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

17.03.2010 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії як науковому працівнику відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Листом від 26.03.2010 р. УПФУ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська повідомило, що правові підстави для зарахування періодів роботи позивача на посадах інженера та старшого інженера до наукового стажу відсутні, оскільки Переліками посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", затвердженими постановами КМ України від 22.11.2001 р. № 1571 (1571-2001-п) та від 04.03.2004 р. № 257 (257-2004-п) , вказані посади не передбачені. Переліки наукових (науково-педагогічних) працівників є вичерпними і не можуть тлумачитись інакше, ніж зазначено в Переліках, незалежно від однорідності або тотожності виконуваної роботи за однією посадою, яка зазначена в Переліках, та за іншою, яка не зазначена в них.

До наукового стажу зараховано тільки період трудової діяльності позивача за період з 02.01.1995 р. по 26.03.2001 р. на посаді наукового співробітника Українського державного геологорозвідувального інституту, що складає 6 років 2 місяці 24 дні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що перебуваючи на посадах інженера та старшого інженера позивач займався науковою діяльністю, був автором та співавтором науково-дослідних робіт, систематично проходив атестацію та підвищував рівень кваліфікації, був рекомендовний на посаду наукового співробітника, а тому має право на призначення наукової пенсії відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки відповідно до Переліку посад наукових працівників (затв. постановою КМ України від 27.05.1999 р. № 923 (923-99-п) ), яка діяла на час виникнення у позивача права на пенсію, посади інженерно-технічних працівників, які виконують науково-технічну роботу, було віднесено до переліку посад, перебування на яких дає право на одержання пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (848-19) .

Оскільки в ході розгляду справи встановлено факт роботи позивача у спірний період на посаді інженера та виконання в цей час науково-технічних робіт, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15.04.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 р. у даній справі - без змін.

ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .