Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області, на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 30 грудня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України,

раніше не судиму, має на утриманні

неповнолітню дитину,

засуджено:

- за ч.1 ст. 191 КК України на 1 рік обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладено на неї певні обов’язки відповідно до ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 – 51 486 грн. 52 коп.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнана винною і засуджена за те, що вона, в період з вересня 2008 року по 13 лютого 2009 року, знаходячись на АДРЕСА_1 працюючи продавцем ювелірних виробів і дорогоцінних металів у СПД – ОСОБА_6 та здійснюючи продаж ввірених їй ювелірних виробів, умисно, з корисливих мотивів, шляхом розтрати заволоділа грошима, які отримані від продажу товаро – матеріальних цінностей, чим спричинила матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 25 743 грн. 26 коп.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і її особі, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд неправильно призначив ОСОБА_5 покарання у виді 1 року обмеження волі, оскільки відповідно до ч.3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до жінок, які мають дітей віком до 14 років. Стверджує, що при призначенні покарання суд не врахував, що ОСОБА_5 злочинні дії вчинила на протязі тривалого проміжку часу і жодних заходів щодо відшкодування спричиненої шкоди нею не вжито. Вважає, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з максимальним іспитовим строком.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо обставин вчиненого засудженою злочину ґрунтуються на доказах детально викладених у вироку і у поданні не заперечуються.

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі, суд не з’ясував чи не порушуються ним вимоги ч.3 ст. 61 КК України, відповідно до яких обмеження волі не застосовується до жінок, які мають дітей віком до 14 років.

Як видно із матеріалів справи, суд, встановлюючи дані про особу ОСОБА_5 зазначив, що на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина, але при цьому не з’ясував, якого віку і якими документами підтверджується ця обставина. Крім того, у справі відсутні будь – які документи з цього питання.

У зв’язку з неповнотою дослідження даних про особу ОСОБА_5, які можуть істотно вплинути на правильність призначення покарання вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, суду необхідно належним чином перевірити наявність чи відсутність на утриманні ОСОБА_5 неповнолітньої дитини, і якщо буде встановлено, що на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина віком до 14 років, необхідно належним чином врахувати вимоги ч.3 ст. 61 КК України та розглянути доводи касаційного подання щодо невідповідності призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину і її особі, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Дружківського міського суду Донецької області від 30 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.