Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 03 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_6,

вироком Сєверодонецького міського суду Луганської області від 18 серпня 2009 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця міста Сєверодонецька Луганської області, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 11 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь експертної установи судові витрати в розмірі 563 гривні 40 копійок.

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, будучи в стані алкогольного сп’яніння, 06 жовтня 2008 року приблизно о 20-ій годині 25 хвилин біля будинку № 1 на АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин ударами ножа в шию та грудну клітку умисно вбив ОСОБА_7

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 29 грудня 2009 року вирок скасовано, а справу закрито в зв’язку зі смертю засудженого.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник ОСОБА_5 порушує питання про те, щоб скасувати судові рішення і закрити справу за відсутністю в діянні ОСОБА_6 складу злочину. Посилаючись на свій аналіз доказів, вважає, що висновки про винність її підзахисного у злочині не відповідають фактичним обставинам справи, побудовані в основному на припущеннях і доказах, здобутих з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. У процесі досудового провадження та судового розгляду справи ОСОБА_6 було позбавлено можливості користуватися послугами захисника. З’ясовані в судовому засіданні обставини належним чином не фіксувалися в протоколі судового засідання, а подані зауваження на протокол судового засідання суд розглянув без участі захисника та засудженого. Зазначає також, що апеляційний суд, попри мотиви незгоди з вироком місцевого суду, наведені в її апеляції, не навів підстав, через які визнає їх необґрунтованими і ухвалив рішення про закриття справи щодо ОСОБА_6 з нереабілітуючих підстав.

Заслухавши доповідача, прокурора, який частково погодився з доводами касаційної скарги захисника та просив справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до п. 8 ст. 6 КПК України кримінальна справа підлягає закриттю щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого. Вказана норма закону випливає із завдання кримінального судочинства, яке полягає не лише в тому, щоб викрити і покарати винного у вчиненні злочину, а й звільнити від несправедливого обвинувачення невинного, поновити його добре ім'я, честь та гідність.

Отож, розглядаючи кримінальну справу щодо померлого, суд має виходити із системи норм, передбачених кримінально-процесуальним законом, у тому числі й закріплених у ст. 215 КПК України, які регламентують право родичів, громадських організацій, зацікавлених осіб ставити питання про продовження провадження у справі з метою поновлення у попередніх правах громадянина, притягнутого до кримінальної відповідальності.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, після постановлення вироку засуджений ОСОБА_6 та в його інтересах захисник ОСОБА_5 подали мотивовані апеляції, в яких, зокрема, зазначили про відсутність у справі переконливих і достатніх доказів, які б свідчили про винуватість засудженого у злочині, вказували на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просили вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю в діянні складу злочину (т. 2 а. с. 227, 228, 236-255).

ІНФОРМАЦІЯ_2 засуджений ОСОБА_6 помер в слідчому ізоляторі. У зв’язку із цим син померлого – ОСОБА_8 уклав угоду із адвокатом ОСОБА_5 про те, що вона представлятиме інтереси його батька під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до положень ст.ст. 161, 323 та ст. 377 КПК України при перевірці законності та обґрунтованості вироку апеляційний суд, дотримуючись засад диспозитивності, рівності та змагальності, повинен з’ясувати не тільки те, чи в установленому кримінально-процесуальним законом порядку органи досудового слідства здобули докази обвинувачення, чи повно, всебічно та об’єктивно вони були оцінені судом і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано кримінальний закон, але також перевірити заперечення сторони захисту висновків суду й у разі незгоди з ними, зазначити підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Недотримання цих вимог закону є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Під час перегляду даної справи вказані вимоги закону не були дотримані.

У своїй ухвалі апеляційний суд послався лише на процесуальні підстави для закриття справи у зв’язку зі смертю засудженого, але при цьому не навів докладних мотивів незгоди з доводами апеляцій засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_9, не зазначив підстав, через які визнав апеляції необґрунтованими.

Зважаючи на такі обставини, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого слід також перевірити інші зазначені в касаційній скарзі доводи і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 29 грудня 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд.