Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 29 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 вирок апеляційного суду Луганської області від 8 квітня 2010 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судиму,

засуджено за ч.2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням функцій представника влади строком на 3 роки, без конфіскації майна, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_5 позбавлено третього кваліфікаційного класу судді.

Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що вона перебуваючи на посаді судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, у жовтні 2008 року в своєму службовому кабінеті, розташованому на вул. Перемоги, 68 у м. Маріуполі, отримала від ОСОБА_7 2000 доларів США за те, що при розгляді кримінальної справи відносно ОСОБА_8, яка знаходилася в її провадженні, вона призначить покарання не пов’язане з обмеженням волі.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 вказує на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, стверджує, що кримінальна справа була порушена незаконно без достатніх для її порушення приводів і підстав, а ОСОБА_5 притягнута до кримінальної відповідальності без згоди Верховної Ради України. Стверджує, що застосування спеціальних технічних засобів проведено без отримання відповідних дозволів, а в матеріалах справи відсутні докази того, що виявлені в кабінеті ОСОБА_5 грошові кошти не є підробленими. У зв’язку з цим, просить вирок скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6, які підтримали касаційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення за таких підстав.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_5 у вчиненні злочинних дій, вчинених нею за обставин викладених у вироку, доведений зібраними по справі доказами і такими доказами є показання самої засудженої, яка як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні визнавала свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України.

Пояснення ОСОБА_5 в цій частині зводились до того, що вона дійсно отримала від ОСОБА_7 спочатку 400 доларів США, а потім 1600 доларів США, які ОСОБА_7, зайшовши до неї у кабінет, залишила на столі в розкритому блокноті (т.5, а.с.129-130).

У своїй явці з повинною, написаної власноручно, ОСОБА_5 зізналася, що отримала 2000 доларів США хабара від ОСОБА_7 за те, що при розгляді кримінальної справи відносно ОСОБА_8 вона призначить покарання не пов’язане з обмеженням волі (т.2, а.с. 27-28)

Свідок ОСОБА_7, як під час досудового слідства так і в судовому засіданні послідовно стверджувала, що вона дала судді ОСОБА_5 спочатку 400 доларів США, які взяла в борг у ОСОБА_9, а потім 1600 доларів США, які були видані їй правоохоронними органами, за те, що по кримінальній справі за обвинуваченням її чоловіка ОСОБА_8, суддя призначить покарання не пов’язане з обмеженням волі (т.5, а.с. 139).

Із аналізу показань свідка ОСОБА_7 убачається, що вона розуміла характер та значення своїх дій та дій ОСОБА_5, усвідомлювала, який результат розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_8 для неї бажаний, й, що досягти його можна, давши хабар. Упродовж усього кримінального провадження у справі цей свідок неодноразово допитувався й давав послідовні показання, які узгоджуються з іншими доказами, що є у справі.

Згідно протоколу очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, за участю захисника, ОСОБА_5 підтвердила показання ОСОБА_7 про обставини отримання від останньої хабара в сумі 2000 доларів США (т.2, а.с. 43-49).

З пояснень свідка ОСОБА_9 даних ним під час досудового слідства та підтверджених в судовому засіданні вбачається, що 1 жовтня 2008 року він позичив ОСОБА_7 400 доларів США. Ці показання свідка підтверджуються розпискою датованою 1 жовтня 2008 року зі змісту якої видно, що ОСОБА_7 зобов’язується повернути борг ОСОБА_9 в сумі 400 доларів США не пізніше 1 грудня 2008 року (т.3, а.с. 43-46, т.5 а.с. 144).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона з 2005 року є директором ПП "Максіма". У жовтні 2008 року до неї, як керівника підприємства, звернувся начальник Маріупольського ВБОЗ з проханням надати 1600 доларів США для проведення оперативних заходів (т.1, а.с. 40), і вона передала правоохоронним органам вказану суму, що підтверджується видатковим касовим ордером (т.1, а.с. 43).

Із протоколу огляду грошових знаків вбачається, що видані директором ПП "Максіма" грошові кошти в сумі 1600 доларів США в присутності понятих були оглянуті, переписані номера і серії купюр, оброблені люмінесцентним порошком "СВІДОК" та вручені ОСОБА_7 для документального фіксування фактів протиправної діяльності ОСОБА_5 (т.1, а.с. 44-45).

Згідно протоколу вручення технічних засобів видно, що на підставі постанови заступника голови апеляційного суду м. Києва від 1 жовтня 2008 року, ОСОБА_7 вручено спеціальний аудіозаписувальний пристрій (т.1, а.с. 51, 52).

Дані про осіб, час та місце проведення оперативно-розшукових заходів, використані при цьому технічні засоби, задокументовані результати аудіоспостереження, органи досудового слідства оглянули й прослухали, склавши про це відповідні протоколи.

У зв’язку з наведеним твердження захисника про те, що оперативно-розшукові заходи були проведені неправомірно, що в свою чергу привело до отримання недопустимих доказів, є безпідставними.

Крім того, з протоколу обшуку кабінету судді ОСОБА_5, який проводився на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2008 року, в присутності понятих, вбачається, що в робочому блокноті судді виявлено 1600 доларів США, номера і серії купюр яких співпадали з номерами і серіями купюр вручених ОСОБА_7 працівниками міліції. При застосуванні люмінесцентної лампи краї купюр світилися жовто-зеленим кольором (т.1, а.с. 57-62).

Із висновку судово-хімічної експертизи вбачається, що на зазначених грошових коштах та на поверхні сторінок блокноту судді, виявлено спеціальну хімічну речовину (т.4, а.с. 173-182).

Також є необгрунтованими посилання захисника ОСОБА_6 про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що виявлені в кабінеті ОСОБА_5 грошові кошти не є підробленими, оскільки такі доводи захисника спростовуються висновками судово-хімічної експертизи, згідно якої встановлено, що банкноти вартістю 100 доларів США в кількості 16 штук вилучені в ході проведення обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_5 виготовлені підприємством, яке випускає грошові знаки і цінні папери США (т.4, а.с. 168-171).

Таким чином, з урахуванням наведених доказів та інших доказів, на які послався суд у вироку, слід визнати, що суддя ОСОБА_5 учинила діяння, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України і кваліфікація злочинних дій засудженої за цим законом є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Що стосується тверджень захисника ОСОБА_6 про те, що суддя ОСОБА_5 притягнута до кримінальної відповідальності без згоди Верховної Ради України, то вони є надуманими.

Відповідно до вимог п.2 ст. 13 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

Таким чином зі змісту вказаної норми закону не вбачається, що для притягнення судді до кримінальної відповідальності потрібна згода Верховної Ради України.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 за вчинений злочин, суд врахував характер і ступінь його суспільної небезпечності, всі дані, які характеризують особу винної, а врахувавши обставини, що пом’якшують покарання суд обгрунтовано застосував положення ст. 75 КК України і звільнив засуджену від відбування покарання з випробуванням.

Із матеріалів справи, протоколу судового засідання видно, що досудове слідство і розгляд справи в суді проведені з дотриманням норм КПК України (1001-05) . Органами досудового слідства і судом досліджено всі обставини, з’ясування яких мало істотне значення для справи. Тому твердження у скарзі захисника про допущені неповноту чи упередженість органів досудового і судового слідства є безпідставними.

Будь-яких даних, які були б підставою для зміни або скасування вироку, перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Луганської області від 8 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5 без зміни.