Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на судові рішення щодо нього.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2009 року,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 309 КК України на один рік позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання – п’ять років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_6, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено та касаційного подання не внесено.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, за обставин, викладених у вироку, 23 лютого 2009 року незаконно придбав психотропну речовину "Матамфетаміна гідрохлорид", переніс та зберігав у своєму помешканні без мети збуту.

Після цього, частину цієї психотропної речовини ОСОБА_5 вжив, частину збув потенційним покупцям, а решту продовжив незаконно зберігати без мети збуту.

26 лютого 2009 року ОСОБА_5, перебуваючи в стані, викликаному вживанням психотропної речовини, незаконно збув ОСОБА_7 психотропну речовину – "метамфетаміна гідрохлорид" вагою 0,011 г, 0,006 г і 0,014 г, та ОСОБА_8 – 0,224 г.

Крім того, ОСОБА_5 незаконно зберігав без мети збуту психотропну речовину – "метамфетаміна гідрохлорид" вагою 0,031 г та 0,362 г, яку в нього 26 лютого 2009 року було виявлено та вилучено працівниками міліції.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, зазначає, що психотропні речовини він не збував. Посилається також на те, що судом необґрунтовано кваліфіковано його дії за ч. 2 ст. 307 КК України за такою ознакою як злочин вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, крім того, на думку засудженого, суд безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання – вчинення злочину в стані, викликаному вживанням психотропної речовини. Йдеться у скарзі й про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Просить судові рішення щодо нього змінити – виключити обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача; думку прокурора на часткову підтримку касаційної скарги; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України. У ній мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані й жоден із них не повинен залишатися без відповіді.

Однак, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_5 в апеляційному порядку не дотримався усіх вимог і положень закону.

Так, в апеляції захисника засудженого на вирок місцевого суду йшлося про те, що судом не з’ясовано причину суперечностей між показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а показанням свідка ОСОБА_7 дана однобічна оцінка.

Захисник також зазначав, що обшук домоволодіння ОСОБА_5 був проведений з порушеннями вимог кримінально-процесуального закону.

В апеляції засудженого йшлося про порушення його права на захист та безпідставне, на його думку, визнання обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані сп’яніння, викликаного вживанням психотропних речовин.

Проте, як убачається зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції, ці доводи засудженого та його захисника апеляційним судом не проаналізовані й відповіді на них не дано, що є порушенням вимог ст. 377 КПК України.

До того ж, засуджений та його захисник у своїх апеляціях твердили про те, що психотропні речовини, які були вилучені у ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 неоднорідні між собою. Проте замість перевірки і наведення переконливих мотивів на спростування чи підтвердження цього доводу, суд апеляційної інстанції виклав в ухвалі свої припущення, що також є порушенням вимог ст. 377 КПК країни.

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2009 року щодо ОСОБА_11 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.