Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 29 липня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 2 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 липня 2009 року щодо ОСОБА_5,

постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 2 липня 2009 року скасовано постанову старшого слідчого з ОВС СУ ГУ МВС України в Донецькій області від 29 травня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 302 КК України, та відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15 липня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

На думку особи, яка порушила кримінальну справу, ОСОБА_5, будучи начальником диспетчерської служби ТОВ "Вікторія", умисно, з метою наживи, узгоджено з іншими працівниками цього товариства, у готельному комплексі вчинив звідництво для розпусти між ОСОБА_6 та ОСОБА_7

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що судами необґрунтовано скасовано постанову про порушення кримінальної справи, оскільки при її порушенні було дотримано вимоги ст. ст. 94, 98 КПК України. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; думку прокурора на підтримку касаційного подання; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти лише наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5, вказаних вимог закону не дотримався, оскільки замість перевірки наявності передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законності джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, вдався до оцінки наявних у справі доказів, тобто заздалегідь вирішив ті питання, які мають вирішуватися при розгляді справи по суті.

Апеляційний суд на вказані недоліки уваги не звернув та залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, то постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду необхідно у відповідності з вимогами ст. 236-8 КПК України перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне і справедливе судове рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 2 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 липня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.