Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - Драги В.П.

суддів – Кузьменко О.Т., Пошви Б.М.

прокурора – Парусова А.М.

розглянула у судовому засіданні 29 липня 2010 року в м. Києві касаційне подання заступника прокурора м. Севастополя по кримінальній справі щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вироком Гагарінського районного суду м. Севастополя від 11 серпня 2009 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Росії, не судимого

та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого

засуджено кожного за ч.3 ст. 189 КК України на 5 років позбавлення волі.

Із застосуванням ст. 75 КК України їх звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на них обов'язків, передбачених п.п.2, 3 та 4 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні ними у м. Севастополі таких злочинів.

У період з 3 по 18 травня 2008 року засуджені, не менше 2 разів, з погрозою застосування до неповнолітньої ОСОБА_3 фізичного насильства, під приводом сплати боргу, вимагали від потерпілої передачі 85 грн., внаслідок чого Пономарьова вимушена була віддати їм за 2 рази 45 грн.

18 травня 2008 року, приблизно о 20 год., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у стані алкогольного сп’яніння і за попередньою змовою між собою біля школи №57 по вул. Шевченка, застосувавши до ОСОБА_3 фізичне насильство, а саме, побивши її руками, вимагали передачі їм 40 грн.

Далі засуджені у період з 21 год. 30 хв. 18 травня до 7 год. 19 травня 2008 року у АДРЕСА_1 продовжували вимагати від ОСОБА_3 40 грн., при цьому, побили потерпілу ногами, дверцятами від шафи та скляною пляшкою.

Внаслідок таких їх дій ОСОБА_3 були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я і вона передала їм своє майно на суму 663 грн.

У касаційному поданні прокурор посилається на порушення судом при розгляді справи вимог ст.ст. 299 та 323 КПК України, а також на м'якість призначеного засудженим покарання.

Ставить питання про скасування вироку щодо обох засуджених з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено матеріалами справи, суд провів судове слідство у порядку, передбаченому ч.3 ст. 299 КПК України, тобто, за скороченою процедурою, обмежившись у судовому засіданні лише допитом засуджених.

Згідно із зазначеною нормою кримінально-процесуального закону суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Разом з тим, у своїх показаннях на досудовому слідстві та в судовому засіданні ОСОБА_1 стверджував, що він у ОСОБА_3 майна не вимагав, а намагався примусити її повернути борг у сумі 85 грн., який виник у потерпілої у нічному клубі.

ОСОБА_2 у судовому засіданні погодився з такими показаннями ОСОБА_1, а на досудовому слідстві також стверджував, що він та ОСОБА_1 намагалися примусити ОСОБА_3 повернути борг, який утворився у нічному клубі.

Тобто, засуджені, як установлено матеріалами справи, по суті не визнавали себе винними у вчиненні вимагання, що свідчило про оспорювання ними фактичних обставин справи.

Суду з даного приводу необхідно було не обмежуватись тільки допитом у самій короткій та спрощеній формі засуджених, а ще й дослідити ті відповідні докази в їх сукупності, якими органи досудового слідства обгрунтували свої висновки щодо підтвердження обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні ними вимагання.

Однак, суд цього не виконав.

Більше того, як вбачається із протоколу судового засідання (т.2 а.с.41), суд двічі надав можливість ОСОБА_1 виступити в судових дебатах та з останнім словом, а про те, що суд надав ОСОБА_2 можливість виступити в судових дебатах та з останнім словом у протоколі судового засідання дані відсутні, чим судом у даній частині допущені істотні порушення вимог, передбачених ст. 370 КПК України.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при призначенні засудженим покарання і звільненні їх від відбування покарання з випробуванням суд послався у вироку на те, що він урахував тяжкість вчиненого ними злочину, засуджені вчинили злочин вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, задовільно характеризуються, відсутність цивільного позову, наявність у ОСОБА_1 неповнолітньої дитини та матері-інваліда, наявність у ОСОБА_2 на утриманні рідного брата, який залишився після смерті обох батьків, а також на те, що потерпіла сама мала змогу залишити квартиру, але не намагалася цього зробити.

Однак, матеріали справи свідчать, що суд усіх цих даних, на які він послався у вироку при призначенні засудженим покарання, у судовому засіданні фактично не дослідив.

Тому слід визнати, що призначене засудженим покарання є м’яким.

Виходячи з наведеного, вирок щодо обох засуджених підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів -

Касаційне подання заступника прокурора м. Севастополя задовольнити.

Вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 11 серпня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.