Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 29 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на постановлені судові рішення щодо ОСОБА_6,

Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 25 грудня 2009 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 296 КК України до 12750 грн. штрафу.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 3 березня 2010 року вирок змінено, пом’якшено призначене ОСОБА_6 покарання до 8500 грн.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_6 засуджено за те, що він 5 серпня 2009 року близько 19 год. АДРЕСА_1, безпричинно із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, завдав удару коліном в груди ОСОБА_7 та декілька ударів руками в голову потерпілого, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 вказує на суворість призначеного ОСОБА_6 покарання. Просить вирок змінити, застосувати положення ст. 69 КК України і пом’якшити засудженому покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню за таких підстав.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданнями доказами, яким дав належну оцінку і що, по суті, у касаційній скарзі захисника не оспорюється, як не оспорюється і правильність кваліфікації дій засудженого.

Разом з тим, твердження захисника ОСОБА_5 про суворість призначеного ОСОБА_6 покарання грунтуються на законі та матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз’яснень, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання.

У п.2 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, є опікуном матері ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, яка являється інвалідом II групи, після скоєння злочину ОСОБА_6 примирився з потерпілим і останній в судовому засіданні просив не призначати засудженому суворе покарання.

Враховуючи майновий стан винного, обставини, що пом’якшують покарання, а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_6 покарання суд не в повній мірі врахував всі обставини справи і дані про його особу та призначив покарання, яке є надто суворим.

Також, колегія суддів вважає, що вищевикладені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави застосувати до ОСОБА_6 ст. 69 КК України та пом’якшити йому міру покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.1 ст. 296 КК України зменшивши штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 25 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 3 березня 2010 року щодо ОСОБА_6 – змінити, пом’якшити йому покарання за ч.1 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України зменшивши суму штрафу до 1700 грн.