Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 липня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5, та захисника ОСОБА_7 на вирок апеляційного суду Житомирської області від 31 березня 2010 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, яким засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку та мешканку села Ярунь Новоград-Волинського району Житомирської області, раніше не судиму,

за п. п. 2, 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного їй майна;

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, уродженку села Анета Новоград-Волинського району та мешканку села Майстрова Воля Новоград-Волинського району Житомирської області, таку, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

за ч. 1 ст. 396 КК України на два роки обмеження волі;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянку України, уродженку та мешканку села Ярунь Новоград-Волинського району Житомирської області, раніше не судиму,

за ч. 1 ст. 396 КК України на два роки шість місяців обмеження волі.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_9, судове рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено та касаційного подання не внесено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 30 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів за таких обставин.

В кінці травня – на початку червня 2009 року приблизно о 22-й годині ОСОБА_5 за місцем свого мешкання у будинку АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, достовірно знаючи, що ОСОБА_11 перебуває в стані вагітності, з метою вбивства із значною силою завдала їй декілька ударів молотком по голові, позбавивши потерпілу життя.

Достовірно знаючи про те, що ОСОБА_5 вчинила особливо тяжкий злочин, заздалегідь не обіцяючи приховати його, з метою перешкодити правоохоронним органам розкрити цей злочин і притягнути винну особу до кримінальної відповідальності, ОСОБА_8 у вказаний період часу перенесла разом з ОСОБА_5 труп ОСОБА_11 до свого гаража, де його заховала, а наступного дня перенесла до викопаної на городі ями, де ОСОБА_5 спалила його.

На початку серпня 2009 року у ОСОБА_5, яка раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_11, виник намір на умисне вбивство свого брата ОСОБА_12 з корисливих мотивів. Попередньо домовившись про вчинення цього злочину з ОСОБА_9, на початку серпня 2009 року приблизно о 23-й годині на річці за селом Ярунь Новоград-Волинського району Житомирської області ОСОБА_5 та ОСОБА_9, який перебував у стані алкогольного сп’яніння і був обізнаний про мотив злочину, з метою вбивства ОСОБА_12 завдали йому численні удари в життєво важливі органи сокирою, а ОСОБА_9, крім того, ще й лопатою, позбавивши таким чином потерпілого життя.

Після вчинення злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_9 закопали труп ОСОБА_12

Після вчинення вказаного злочину ОСОБА_5 зайшла до домоволодіння ОСОБА_6, де залишила на зберігання знаряддя злочину – сокиру та лопату, які знаходились у мішку з синтетичного матеріалу. ОСОБА_6 через декілька днів від ОСОБА_5 дізналася що за допомогою цих знарядь було вбито ОСОБА_12 Достовірно знаючи про вчинення особливо тяжкого злочину, ОСОБА_6, заздалегідь не обіцяючи його приховати, заховала в себе на городі сокиру, а в господарській будівлі – лопату.

Продовжуючи свої злочинні дії з метою перешкодити правоохоронним органам розкрити вбивство ОСОБА_12 та притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 18 серпня 2009 року приблизно о 22-й годині разом з ОСОБА_5 відкопали труп ОСОБА_12 і перевезли його до домогосподарства ОСОБА_6, де разом закопали труп з тильної сторони господарських приміщень.

У своїй касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 посилається на призначення їй надмірно суворого покарання. Просить вирок апеляційного суду щодо неї змінити – призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнити від його відбування з випробуванням.

Захисник ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі посилається на призначення засудженій ОСОБА_8 надмірно суворого покарання. Просить вирок апеляційного суду щодо неї змінити – на підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням.

Засуджена ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону. Зазначає, що вбивств вона не вчиняла, її обмовили, а справу щодо неї сфальсифіковано.

Йдеться у скарзі ОСОБА_5 про застосування до неї незаконних методів досудового слідства, порушення права на захист, необґрунтоване застосування конфіскації майна.

За змістом скарги ОСОБА_5 просить скасувати вирок щодо неї, а справу – закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення засудженої ОСОБА_5 на підтримку поданої касаційної скарги; думку прокурора про необхідність залишення скарг без задоволення, а судового рішення щодо ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 – без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вчиненні ними зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і є обґрунтованим.

Так, за епізодом умисного вбивства ОСОБА_11 у своїй явці з повинною ОСОБА_5 зазначала, що під час сварки схопила потерпілу за коси, повалила її на землю та двічі вдарила сокирою по голові (т.1 а.с. 158-159).

Під час допиту як підозрюваної в присутності захисника ОСОБА_5 також стверджувала, що умисно позбавила ОСОБА_11 життя, уточнивши, що била потерпілу не обухом сокири, а молотком. Труп привезла до господарства ОСОБА_8 та за її згодою залишила в гаражі. Наступного дня разом із ОСОБА_8 викопали яму, куди вкинули труп, а ОСОБА_5 його спалила (т.1 а.с. 160-161).

При відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_5 на місці вчинення злочину детально розповіла та продемонструвала, як саме вчиняла протиправні дії щодо ОСОБА_11 (т.1 а.с. 165-175).

ОСОБА_8 в судовому засіданні твердила, що допомогла ОСОБА_5 приховати труп ОСОБА_11

За показаннями свідка ОСОБА_13 він разом з ОСОБА_5, на її прохання перевозив на підводі щось загорнуте в ганчір’я до оселі ОСОБА_8

Згідно з висновком судово-медичної експертизи на місці, вказаному ОСОБА_5, виявлено та вилучено залишки обгорілих кісток (т.2 а.с. 213-214).

За епізодом убивства ОСОБА_12 допитаний в судовому засіданні ОСОБА_9 стверджував, що на прохання ОСОБА_5 завдав потерпілому обухом сокири декілька ударів в потилицю, потім, відійшовши, почув 5-6 глухих звуків. Оглянувшись, побачив, що від ями, де лежав ОСОБА_12, тримаючи в руках сокиру, відходила ОСОБА_5

ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначала, що ОСОБА_5 принесла до неї на зберігання сокиру та лопату та повідомила, що ОСОБА_9 вбив ОСОБА_12 Через декілька днів вона разом із ОСОБА_5 перепоховала труп ОСОБА_12 у себе в домоволодінні.

За показаннями свідка ОСОБА_14 ОСОБА_5 розповідала їй, що хоче вбити свого рідного брата ОСОБА_12, який хоче відсудити у неї будинок. Через деякий час ОСОБА_5 повідомила, що ОСОБА_12 вже немає в живих, а його труп вона разом із ОСОБА_6 закопала.

За висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_12 настала від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді уламкових переломів кісток склепіння та основи черепа.

Оцінивши ці та інші докази в справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_5 умисного вбивства ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і правильно кваліфікував її дії за п.п. 2,6,12,13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Не викликає у колегії суддів і правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за ч.1 ст. 396 КК України.

Висновки апеляційного суду, викладені у вироку, не містять протиріч, ґрунтуються на матеріалах розслідування, досліджених у суді, та підтверджуються даними судового слідства. Тому колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи є безпідставними.

Перевіркою матеріалів справи не встановлено застосування до ОСОБА_5 незаконних методів досудового слідства, а тому колегія суддів не може погодитися з доводами касаційної скарги засудженої і в цій частині.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з’ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, належним чином з’ясовані обставини, що характеризують об’єктивну сторону злочинів, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи. Тому колегія суддів вважає необґрунтованими й доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про упередженість працівників правоохоронних органів щодо неї.

Доводи ОСОБА_5 про її непричетність до вчинення вбивства ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та докази, на які вона та її захисник посилались на підтвердження цих доводів були предметом ретельного дослідження апеляційного суду. У вироку наведена оцінка досліджених у судовому засіданні доказів на обґрунтування того, чому одні з них прийняті судом і покладені в основу його висновків, а інші відкинуті ним.

З урахуванням ступеня тяжкості вчинених ОСОБА_5 злочинів, даних про її особу, належним чином умотивувавши своє рішення у цій частині, апеляційний суд призначив засудженій покарання у виді довічного позбавлення волі.

Додаткове покарання у виді конфіскації майна також призначено у відповідності з законом.

Покарання, яке суд призначив ОСОБА_6 та ОСОБА_8, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення цих засуджених і попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом’якшення, про що йдеться у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Отже, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6, а тому немає й підстав для задоволення касаційних скарг.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційні скарги захисника ОСОБА_7, засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Житомирської області від 31 березня 2010 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 – без зміни.