Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 липня 2010 року касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2009 року,

постановою слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області від 15 липня 2009 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Згідно з постановою ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами у червні 2007 року умисно з метою заволодіння чужим майном шляхом шахрайства виготовили документи із завідомо неправдивими даними щодо нерухомого майна ОСОБА_11 по АДРЕСА_1, вартість якого становить 378 789 грн., та подали їх до суду, на підставі чого судом було прийнято рішення про визнання права власності на вказане майно за ОСОБА_6

7 жовтня 2009 року Приморський районний суд м. Одеси, розглянувши скаргу ОСОБА_5 на цю постанову, залишив її без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2009 року апеляцію адвоката ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_5 задоволено, постанову місцевого суду та постанову про порушення кримінальної справи скасовано.

За змістом касаційного подання прокурор, посилаючись на безпідставність висновків апеляційного суду про відсутність приводів і підстав до порушення кримінальної справи, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а матеріали за скаргою направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали провадження за скаргою ОСОБА_5 та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, доводи касаційного подання, колегія суддів уважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 15, 16 ст. 238-6 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд першої інстанції повинен перевіряти наявність проводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. Залежно від отриманих результатів суд приймає рішення або про залишення скарги без задоволення, або її задоволення та скасування постанови про порушення кримінальної справи.

Зважаючи на передбачений ст. 382 КПК України особливий порядок апеляційної перевірки постанови місцевого суду, винесеної в порядку ст. 236-8 КПК України, апеляційний суд має з’ясувати, чи дотримався вимог процесуального закону суд першої інстанції при розгляді скарги, й не повинен удаватися до перевірки тих питань, які є компетенцією місцевого суду.

Як убачається з постанови Приморського районного суду м. Одеси від 7 жовтня 2009 року, розглядаючи скаргу ОСОБА_5 на постанову про порушення кримінальної справи щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, суддя погодився з наявністю приводів та підстав до порушення кримінальної справи. На підтвердження свого висновку у постанові суду наведені відповідні мотиви дотримання слідчим вимог статей 94, 97, 98 КПК України при вирішення цього питання.

Не погоджуючись із таким рішенням місцевого суду і скасовуючи його, апеляційний суд удався не до перевірки обґрунтованості висновків про наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів та підстав до порушення кримінальної справи, а до оцінки доказів.

Зокрема, апеляційний суд указав, що висновок місцевого суду про наявність підстав до порушення кримінальної справи ґрунтується на суперечливих даних, відсутні документи із суду на підтвердження незаконності судового рішення від 22 червня 2006 року за позовом ОСОБА_6 про визнання права власності на спірне приміщення, а взято до уваги лише технічну документацію по вказаному приміщенню.

В ухвалі апеляційного суду також йдеться про те, що показання свідка ОСОБА_13 та дані протоколу впізнання нею ОСОБА_5 суперечливі і не є достатніми для порушення кримінальної справи.

Отже, дійшовши висновку про незаконність постанови суду першої інстанції, апеляційний суд насправді проаналізував та оцінив дані, що слугували підставами для порушення кримінальної справи, й, переоцінивши висновки місцевого суду, фактично прийняв нове рішення, чим вийшов за межі своїх процесуальних повноважень.

За таких обставин ухвала апеляційного суду винесена з істотним порушенням вимог кримінально – процесуального закону, а тому її слід скасувати й направити матеріали провадження за скаргою на новий апеляційний розгляд, при якому необхідно дати належну оцінку висновкам суду першої інстанції та з урахуванням наведеного прийняти законне й обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2009 року скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_5 направити на новий апеляційний розгляд у той же суд іншим складом суддів.