Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 27 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок щодо ОСОБА_5

За вироком Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2009 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України,

засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки, та поклав на нього ряд обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Судом вирішено питання відшкодування судових витрат.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що 24 червня 2009 року, біля 2 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, неподалік буд. № 12 на пл. Жовтневій у м. Куп’янську Харківської області, він незаконно заволодів автомобілем ВАЗ 21061, що належав потерпілому ОСОБА_6 Цього ж дня указаний автомобіль засуджений залишив на вул. Макіївській біля залізничного вокзалу.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на неправильну кваліфікацію неправомірних дій засудженого та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що це подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень, передбачених у п. 6 ч. 1 ст. 55 КК України (1960 року) такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі на строк понад три роки, якщо вони протягом п’яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

Дані долученої до справи довідки УІТ ГУМВС України в Харківській області свідчать про те, що ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених частинами 2,3 ст. 140, ч. 2 ст. 215-3 КК України (1960 року) був засуджений вироком Куп’янського міськрайонного суду від 18 травня 2001 року на 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1\2 майна. За ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2001 року цей вирок було змінено: дії засудженого перекваліфіковано на частини 2,3 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України (2001 року) із призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. 30 січня 2004 року ОСОБА_5 звільнено умовно-достроково на не відбутий строк 8 місяців 17 днів.

Наступний злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України (2001 року), ОСОБА_5 вчинив 25 листопада 2004 року, за який вироком від 27 січня 2005 року він був засуджений на 3 роки позбавлення волі і згідно з ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком на 3 роки.

Згідно з ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень до КК України (2341-14) 2001 року правила щодо погашення і зняття судимості, встановлені КК України 1960 (2001-05) року, поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності КК України (2341-14) 2001 р.

А, відповідно до ч. 4 ст. 55 КК України (1960 року), якщо особа, яка відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку, що погашає судимість, переривається. Строк погашення судимості по першому злочину обчислюється заново після фактичного відбуття покарання (основного і додаткового) за останній злочин. У цих випадках особа вважається судимою за обидва злочини до закінчення строку погашення судимості за найбільш тяжкий з них.

Таким чином, як під час досудового слідства, так і при розгляді справи судом першої інстанції, результатом якого було постановлення вироку від 09 жовтня 2009 року, не було враховано, що ОСОБА_5 має не зняту та не погашену судимість за вчинення злочину, зокрема, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування кримінального закону, що також призвело до призначення засудженому м’якого покарання.

При таких обставинах вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а матеріали справи слід направити на нове розслідування, під час якого необхідно врахувати перелічені недоліки і прийняти по справі законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання першого заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 09 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на нове розслідування Куп’янському міжрайонному прокурору.