Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 27 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2009 року,

перший заступник прокурора Малиновського району міста Одеси своєю постановою від 11 червня 2008 року порушив кримінальну справу відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

Приводом до цього стала заява Іллічівського міського голови Хмельнюка В.Я. про незаконне заволодіння підвальним приміщенням будинку АДРЕСА_1, а підставами – достатні дані, суть яких зводиться до того, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підробили договір купівлі-продажу цього приміщення один одному, ініціювали судовий розгляд про розірвання цього договору, внаслідок чого ОСОБА_5 шляхом обману на підставі судового рішення набула права власності на чуже нерухоме майно вартістю 341 000 гривень, що є особливо великим розміром.

Малиновський районний суд міста Одеси за результатами розгляду скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6 своєю постановою від 25 серпня 2009 року визнав незаконною та скасував постанову прокурора.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 16 вересня 2009 року постанову суду залишив без зміни.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про те, щоб скасувати судові рішення і направити справу на нове розслідування. Вважає, що висновки суду першої та апеляційної інстанції встановлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону і не відповідають матеріалам дослідчої перевірки, якими стверджується наявність у діях ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ознак злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Виходячи зі змісту ст.ст. 94 – 97, ст. 2368 КПК України, суд першої інстанції, здійснюючи судовий контроль за законністю порушення кримінальної справи, має перевірити чи є приводи та підстави, які вказують на ознаки злочину, чи достатньо даних для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства та чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження в кримінальній справі. При цьому суд не повинен розглядати та вирішувати заздалегідь ті питання, які мають вирішуватися при розгляді кримінальної справи по суті.

У даній справі суд першої інстанції порушив зазначені вимоги закону під час судового розгляду, а апеляційний суд не усунув їх за наслідками розгляду апеляції прокурора.

Як убачається із справи, підставами до порушення кримінальної справи стала заява Іллічівського міського голови Хмельнюка В.Я. про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5, не будучи співвласниками багатоповерхового житлового будинку, незаконно заволоділи підвальним приміщенням будинку АДРЕСА_1. Зазначив також, що вказане приміщення не є окремим об’єктом права власності, яке без згоди власників могло б бути відчуженим. У ході перевірки тієї заяви були виявлені дані, які вказували на те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_5 склали завідомо недостовірний договір купівлі-продажу між собою, згідно з яким остання визнавалася власником підвального приміщення. З метою надати своїм діям законного характеру ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про розірвання договору та визнання за нею права власності на це приміщення. У подальшому використала судове рішення для обернення на свою користь чужого майна.

Суд першої інстанції, як убачається зі змісту оскарженої постанови, не заперечив дійсності цих обставин і, проаналізувавши їх, дійшов висновку, що вони не містять ознак злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. При цьому послався на те, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 існує спір про право на майно, який має розглядатися (і на момент розгляду даної справи розглядався) у суді в порядку цивільного судочинства.

Зазначена аргументація вказує на те, що суд фактично вийшов за межі предмету судового розгляду, визначеного процесуальним законом, не перевірив дотримання слідчим процедурних питань, які вирішуються на стадії порушення кримінальної справи. При цьому, усупереч вказівкам, наведеним в ухвалі колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 червня 2009 року, по суті знову вдався до оцінки фактичних обставин справи. Такі дії є неприпустимими.

З огляду на наведене колегія суддів уважає, що постанова суду не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, а не для провадження досудового слідства, як про це просить прокурор у касаційному поданні. За наслідками нового судового розгляду з урахуванням зазначених підстав у межах процесуальних повноважень, передбачених ст. 2368 КПК України, слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Оскільки під час розгляду справи апеляційний суд не усунув зазначені порушення закону, скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 25 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2009 року, винесені за наслідками розгляду скарги на постанову першого заступника прокурора Малиновського району міста Одеси від 11 червня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.