Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 27 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Київської області на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 4 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5,

вироком суду

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя с. Катюжанка Вишгородського району Київської області, раніше неодноразово судимого,

засуджено:

• за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 5 років;

• за ч. 1 ст. 296 КК України до обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

1 серпня 2007 року приблизно о 22 годині біля будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виникли неприязні стосунки, які переросли у сварку та бійку, в ході якої ОСОБА_5 вдарив потерпілого поліетиленовим пакетом, в якому була запчастина до велосипеда, по шиї, спричинивши ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, ОСОБА_5 20 січня 2008 року приблизно об 11 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, висловлюючись нецензурною лайкою, металевою трубою вибивав вхідні двері в будинок АДРЕСА_2, спричинивши власниці будинку – ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 50 грн.

Ухвалою Апеляційного суд Київської області від 4 листопада 2009 року апеляцію засудженого ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2008 року – без зміни.

У касаційному поданні прокурор вважає судові рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства. Прокурор зазначає, що суд, провівши скорочене судове слідство, не дотримався вимог ст. 299 КПК України, а саме фактично не роз’яснив засудженому, що він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку, разом із тим суд, не змінюючи порядок судового розгляду, дослідив всі письмові докази по справі. Кім того, вказує на порушення прав потерпілого щодо його участі у судовому засіданні, вважає, що вирок районного суду не відповідає вимогам статей 333, 334 КПК України, а ухвала апеляційного суду – ст. 377 КПК України. Просить судові рішення щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи прокурора, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, під час розгляду справи щодо ОСОБА_5 було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорювалися. Разом з тим, із матеріалів справи не вбачається щоб суд належним чином роз’яснив ОСОБА_5 вимоги ст. 299 КПК України, що він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку (а.с. 73). Крім того, згідно з протоколом судового засідання, суд першої інстанції, не змінюючи порядок судового розгляду, дослідив всі письмові докази по справі, в тому числі і протоколи допиту потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, пояснення ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 без виклику їх в судове засідання, чим істотно порушив вимоги ст. 3011 та ст. 306 КПК України. При цьому в матеріалах кримінальної справи відсутні дані про те, що потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були повідомлені про розгляд справи в суді 16 квітня 2008 року, чим істотно порушено права потерпілих.

Обґрунтованими вважає колегія суддів доводи прокурора, що вирок районного суду за формою та змістом не відповідає вимогам статтям 333, 334 КПК України. Зокрема, у вступній частині вироку не зазначені попередні судимості засудженого ОСОБА_5, які незняті та непогашені у встановленому законом порядку; у мотивувальній частині суд не виклав обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 296 КК України, яке він визнав доведеним, а лише зазначив, у чому він обвинувачувався на досудовому слідстві. Також при викладенні обставин хуліганських дій суд першої інстанції послався на перебування у будинку ОСОБА_10 та ОСОБА_12, але неправильно вказав дати їх народження.

Апеляційна інстанція не звернула уваги на вищезазначені істотні порушення норм кримінально-процесуального закону і залишила вирок без зміни.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_5 не можна вважати законними у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, тому вони підлягають скасуванню а справа – направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи суд має розглянути справу щодо ОСОБА_5 з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

вирок Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 4 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду в іншому складі суддів.