Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 27 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2009 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Веймар (Федеративна Республіка Німеччина), мешканця міста Ялти Автономної Республіки Крим, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця села Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, мешканця міста Ялти Автономної Республіки Крим, громадянина України, такого, що не має судимості згідно зі ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 100 000 та 300 000 гривень; на користь експертної установи з кожного по 75 гривень 12 копійок судових витрат.

Як установив суд, злочини вчинено за таких обставин.

18 березня 2009 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 попередньо домовилися напасти на приватного підприємця ОСОБА_8 та заволодіти його грошима. З тією метою, взявши з собою будівельний молоток, приблизно о 18-ій годині вони зайшли в під’їзд будинку АДРЕСА_1 й постукали в двері квартири ОСОБА_8 Коли останній відчинив двері, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 увійшли в передпокій, де ОСОБА_7 завдав ОСОБА_9 декілька ударів молотком по голові, від яких той знепритомнів і впав на підлогу. У квартирі знаходився син ОСОБА_8, який учинив їм опір і не дозволив заволодіти грошима та іншими цінностями. Після цього засуджені з місця події зникли.

Внаслідок нападу ОСОБА_8 були заподіяні два вдавлені переломи кісток зводу черепа, що супроводжувалися ушкодженням мозкових оболонок та тканин головного мозку, дві забійні голови, які належать до тяжких тілесних ушкоджень.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009 року визначений ОСОБА_6 і ОСОБА_7 розмір відшкодування матеріальної шкоди зменшено до 53 300 гривень 46 копійок. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі представник потерпілого ставить питання про те, щоб змінити ухвалу апеляційного суду та збільшити розмір відшкодування матеріальної шкоди до визначеної судом першої інстанції – 100 000 гривень. Уважає, що апеляційний суд не врахував наявних у справі документів, зокрема, довідки лікувального закладу про понесені потерпілим витрати на лікування, і необґрунтовано зменшив розмір їх відшкодування.

Фактичні обставини злочину, винність ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні розбійного нападу, кримінально-правова оцінка дій засуджений за ч. 4 ст. 187 КК України, міра покарання в касаційній скарзі по суті не оспорюються.

Заслухавши доповідача, прокурора Тилика Т.М., який погодився з доводами касаційної скарги та просив направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

При розгляді кримінальної справи суд зобов’язаний всебічно повно й об’єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер та розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв’язку між вчиненим і шкодою, що настала, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

У даній справі ці вимоги не було дотримано.

Із матеріалів справи вбачається, що під час досудового слідства потерпілим ОСОБА_8 заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 100 000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди. Під час розгляду справи в суді потерпілий збільшив позовні вимоги та просив стягнути із засуджених 60 800 гривень – витрат на лікування, 9 000 гривень – на посилене харчування, 3 000 гривень – на транспорт та 300 000 гривень моральної шкоди. При цьому на підтвердження понесених ним витрат на лікування, ОСОБА_8 послався на дані довідки Ялтинської міської лікарні про придбання ним медикаментів на суму 60 881 гривню 44 копійки та додав касові чеки та медичні довідки, які підтверджують суми цих витрачань (т. 1 а. с. 56; т. 2 а. с. 24-25).

Задовольняючи цивільні позови ОСОБА_8 в повному обсязі, суд обмежився лише посиланням на обґрунтованість вимог потерпілих, однак при цьому не вказав мотивів прийнятого рішення із зазначенням доказів, якими це підтверджується, не навів відповідних розрахунків сум матеріальної шкоди та обставин, із яких він виходив при визначенні грошового відшкодування моральної шкоди. Зокрема, суд зазначив у вироку, що шкода була заподіяна злочином, але не послався на закон, яким передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, спричиненої саме таким діянням .

Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляцією захисника ОСОБА_10, в якій останній зазначав, що понесені потерпілим витрати на лікування складають 41 188 гривень 76 копійок, вирок в частині вирішення цивільного позову змінив. Вказав, що потерпілим було придбано ліків на суму 41 300 гривень 46 копійок, 9 000 гривень він витратив на посилене харчування та 3 000 гривень на транспорт. При цьому суд не навів доказів, наявних у матеріалах кримінальної справи чи додатково представлених потерпілим, з яких можна було б визначити суму заподіяної шкоди.

У зв’язку із наведеним, частково погоджуючись з доводами касаційної скарги представника потерпілого ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що судові рішення в частині розв’язання цивільного позову підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Відповідно до ст. 395 КПК України вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 серпня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу в цій частині направити до місцевого суду на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.