Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 22 липня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням в.о. прокурора Кіровоградської області на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2009 року яким

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, на початку вересня 2008 року неподалік від свого домоволодіння, по АДРЕСА_1, зірвав рослини коноплі, приніс їх додому, де подрібнив і зберігав на горищі.

В подальшому ОСОБА_1 20 та 27 жовтня, а також 17 і 19 листопада 2008 року тричі збув наркотичний засіб ОСОБА_2 за 50 та 60 грн,, та один раз безоплатно пригостив його цим засобом.

У касаційному поданні порушується питання про скасування вироку у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого і направлення справи на новий судовий розгляд. На думку прокурора, суд призначив ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, що суд безпідставно призначив ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі ніж це передбачено законом. Крім того, суд не мотивував своє рішення щодо призначення покарання ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону. неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у скоєному злочині та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК України у касаційному поданні не оспорюються.

Проте, суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, недостатньо врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та дані про особу засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, суд не врахував, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, а саме, скоїв чотири епізоду збуту наркотичного засобу, своїми злочинними діями сприяв поширенню наркоманії та зростанню злочинності пов’язаної з незаконним обігом наркотичних засобів.

Суд, призначаючи покарання ОСОБА_1 нижче від найнижчої межі, ніж це передбачено законом, не врахував, що засуджений ні на досудовому слідстві, ні в суді свою винність у вчинених злочинах не визнав, у скоєному не розкаявся.

Крім того, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання суд навів одні і ті ж обставини, які застосував для непризначення додаткового покарання, порушивши тим самим вимоги кримінального закону.

Не наведено судом переконливих мотивів щодо обгрунтування свого рішення про застосування ст. ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого слід розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Якщо при новому розгляді справи винуватість ОСОБА_1 буде доведена у повному обсязі, то призначене йому покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст.ст. 395. 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.