Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 22 липня 2010 р. в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2010 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7,

Органом досудового слідства ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачуються в умисному вбивстві ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з особливою жорстокістю, з метою полегшення вчинення іншого злочину; у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах. Крім того, ОСОБА_8 обвинувачується у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом та іншими важливими особистими документами, у підробленні документу, який посвідчується приватним нотаріусом з метою використання його підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Досудовим слідством встановлено, що злочини вчинені за таких обставин.

Приблизно на початку липня 2008 року ОСОБА_8 познайомився з ОСОБА_9 та поступово увійшов до неї у довіру і неодноразово перебував у неї у квартирі.

Будучи обізнаним про те, що ОСОБА_9 не має близьких родичів, є самотньою, матеріально забезпечена, оскільки нещодавно продала квартиру АДРЕСА_2, має на особистому рахунку в банківській установі ВАТ "Універсал Банк" грошові кошти і володіє на праві власності квартирою АДРЕСА_3, ОСОБА_8 напочатку грудня 2008 року з корисливих мотивів вирішив заволодіти шляхом обману вищевказаною квартирою ОСОБА_9 та її грошовими коштами. З цією метою він вирішив заволодіти технічною документацією на квартиру ОСОБА_9, підробити довіреність на право розпорядження цією квартирою від імені останньої на своє ім'я та, дізнавшись про код доступу до банківського рахунку, платіжною пластиковою карткою.

Розуміючи, що в разі заволодіння квартирою та грошовими коштами ОСОБА_9, вона може в будь-якій формі перешкодити вчиненню задуманого, ОСОБА_8 прийняв рішення про її умисне вбивство.

З огляду на те, що ОСОБА_9 мала значну фізичну силу, великий зріст та масу тіла і могла б вчинити йому реальний фізичний опір, ОСОБА_8 запропонував своєму знайомому ОСОБА_10 за грошову винагороду після продажу квартири ОСОБА_9 спільно з ним вчинити умисне вбивство останньої.

ОСОБА_10, будучи матеріально зацікавленим, погодився на пропозицію ОСОБА_8 і разом вони розробили план злочинних дій та розподілили між собою ролі при вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9. Планом передбачалось, що ОСОБА_10, будучи обізнаним у місцевості Вишгородського району Київської області, мав визначити місце, сприятливе для вчинення вбивства на власному автомобілі марки "Шкода-Фабія" відвезти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до цього місця. З метою створення сприятливої обстановки для вчинення злочину та відвернення будь-якої підозри з боку ОСОБА_9, ОСОБА_10 повинен був запросити ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на відпочинок до свого дачного будинку в с. Ровжі Вишгородського району, якого насправді не мав і не має. Також ОСОБА_10 по прибуттю на визначене ним місце мав спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб у разі загрози викриття забезпечити залишення місця злочину; в разі вчинення ОСОБА_9 опору допомогти ОСОБА_8 подолати його для доведення умислу до кінця, після вбивства допомогти ОСОБА_8 приховати сліди злочину та знищити труп потерпілої шляхом спалення. Планом також передбачалося, що ОСОБА_8 повинен був позбавити ОСОБА_9 життя шляхом застосування ножа.

Реалізуючі свій злочинний намір, 04.12.2008 року близько 19 години ОСОБА_8 та ОСОБА_10, будучи обізнаними, що ОСОБА_9 перебуває в салоні ігрових автоматів, розташованому біля супермаркету "Велика кишеня" в м. Києві по пл. Дружби Народів, 6, на автомобілі ОСОБА_10 прибули за вказаною адресою, де ОСОБА_8 з відома ОСОБА_10 у супермаркеті придбав кухонний ніж з пластиковою рукояткою, який поклав у поліетиленовий пакет. Приготувавшись до вчинення умисного вбивства, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 приблизно о 23 годині запросили до салону автомобіля ОСОБА_9 і запропонували їй відпочити на дачі ОСОБА_10, яка начебто знаходиться в с.Ровжі Вишгородського району Київської області. Довіряючи ОСОБА_8, ОСОБА_9 погодилася на таку пропозицію та сіла на заднє сидіння автомобіля. Після цього ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на автомобілі "Шкода Фабіа" під керуванням останнього поїхали в напрямку с. Ровжі.

ОСОБА_10, добре орієнтуючись на місцевості у Вишгородському районі, діючи згідно раніше розробленого плану та розподілених ролей, визначив місце вчинення злочину - лісову і безлюдну місцевість в районі 16 км автодороги Київ-Вишгород-Ровжі. Приїхавши до визначеного ним місця, ОСОБА_10 розвернув автомобіль у напрямку м. Вишгорода, зупинив біля бетонного парапету і, щоб не викликати підозри у потерпілої, запропонував пасажирам перекурити на свіжому повітрі поза салоном автомобіля. ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вийшли з автомобіля і запалили. ОСОБА_10 став спостерігати за навколишньою обстановкою та за діями ОСОБА_9, а ОСОБА_8, непомітно для ОСОБА_9, дістав з поліетиленового пакету придбаний ним ніж та з метою вбивства наніс ним ряд потужних цілеспрямованих ударів в область живота потерпілої. Остання, відчуваючи нестерпний біль, та, усвідомлюючи реальну небезпеку для життя, почала кричати та тікати від ОСОБА_8 вздовж бетонного парапету в напрямку м. Вишгорода. Однак ОСОБА_8 наздогнав її і продовжив наносити їй цілеспрямовані багаточисельні удари ножем в область грудей, живота та голови, від яких ОСОБА_9 намагалася захиститися закриваючись руками. Проте, ОСОБА_8, долаючи опір ОСОБА_9, продовжував наносити їй численні ножові поранення до тих пір, поки остання не впала на землю та припинила подавати ознаки життя. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 померла на місці події. Після чого, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, взявши труп за руки та ноги, відтягнули його через проїжджу частину до лісосмуги, де залишили у місці, яке не проглядається з автодороги. Там ОСОБА_8 забрав з кишені покійної ключі від вхідних дверей квартири, зняв з тіла реглан і витер об нього руки, які були у крові. Сівши в автомобіль, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 поїхали в напрямку м. Києва і, від'їхавши кілька метрів, ОСОБА_8 у вікно транспортного засобу викинув реглан покійної. Під'їхавши до будинку АДРЕСА_4, ОСОБА_8 передзвонив на мобільний телефон ОСОБА_11 та попросив останню винести йому змінний одяг. Близько 1 години 30 хвилин ОСОБА_11 винесла ОСОБА_8 змінний одяг, у який він перевдягнувся, а одяг, забруднений кров’ю ОСОБА_9, викинув у сміттєвий бак, при цьому повідомивши ОСОБА_11, що одяг забруднений у мазут.

Цього ж дня, 05.12.2008 року, близько 8 години, діючи згідно раніше узгодженого плану, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на автомобілі останнього поїхали до АЗС по вул. Озерній, 3 в м. Києві, де ОСОБА_8 з метою знищення трупа ОСОБА_9 придбав у пластикову пляшку ємкістю 5-6 л, бензин та приніс його в салон автомобіля "Шкода Фабіа". Після чого ОСОБА_8 та ОСОБА_10 поїхали на 16 км автодороги Київ-Вишгород-Ровжі на місце, де було вчинене вбивство ОСОБА_9 Приїхавши на місце, ОСОБА_8 вийшов із салону автомобіля із пляшкою з бензином та пішов до трупа ОСОБА_9, який облив паливним матеріалом та підпалив. В цей час ОСОБА_10, діючи згідно раніше розподілених ролей, спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб у разі виникнення небезпеки повідомити про неї ОСОБА_8 і разом зникнути з місця злочину. Після підпалу трупа ОСОБА_9 ОСОБА_8 сів у салон автомобіля ОСОБА_10, з яким поїхав у м. Київ.

Після вчинення вбивства ОСОБА_8 проживав у квартирі покійної ОСОБА_9, де взяв договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, ідентифікаційний код та паспорт ОСОБА_9, які, за змовою із ОСОБА_10, в період з 05.12.2008 року по 18.12.2008 року передав своїм знайомим на ім'я "ОСОБА_15" та "ОСОБА_16".

Останні доставили зазначені документи в м. Дружківка Донецької області, де 28.12.2008 року, ввівши в оману приватного нотаріуса ОСОБА_12, представивши невстановлену досудовим слідством особу жіночої статі як ОСОБА_9, посвідчили у неї довіреність від імені ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_8 на право розпорядження квартирою, яку за винагороду привезли з м. Дружківка Донецької області ОСОБА_8 Маючи довіреність, ОСОБА_8 мав намір продати квартиру, вартістю 483 523 грн., а отримати шляхом обману грошові кошти в особливо великих розмірах, частку з яких віддати ОСОБА_10 за співучасть у вчиненні злочину, а рештою коштів розпорядитися за власним розсудом, але свій намір ОСОБА_8 та ОСОБА_10 до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, оскільки вони були викриті, а пізніше і затримані працівниками міліції.

Крім того, проживаючи у квартирі ОСОБА_9, ОСОБА_8 заволодів її банківською платіжною карткою та, знаючи код доступу до неї, 15.12.2008 року з 11 годин 44 хвилин до 15 годин 06 хвилин зняв з рахунку покійної через банкомата АБ "Укрсоцбанк" гроші на загальну суму 1870 грн., які використав на свої потреби.

Дії ОСОБА_8 органом досудового слідства кваліфіковані за п.п.4,6,9,12 4.2 ст. 115, ч.4 ст.187, ч. 3 ст.357, ч.2 ст.358, ч. 3 ст.15-ч.4 ст. 190 КК України, ОСОБА_10 - за п.п.4,6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України, ч.4 ст.187, ч. 3 ст. 15 - 4.4 ст. 190 КК України.

Направляючи справу на додаткове розслідування, суд дійшов висновку, що досудовим слідством допущена неправильність, пов’язана з виділенням іншої справи в окреме провадження, що може негативно відбитися на всебічності, повноті і об’єктивності дослідження і вирішення справи.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді. вважає, що справа щодо ОСОБА_13 виділена в окреме провадження у відповідності з положеннями ст. 26 КПК України, оскільки ОСОБА_13 не є співучасником злочинів, в яких обвинувачуються ОСОБА_8 і Карук. Просить скасувати ухвалу, а справу, направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка не підтримала подання і вважає, що справа обгрунтовано з викладених в ухвали підстав направлена на дослідування, потерпілого, який підтримав думку прокурора, пояснення захисника ОСОБА_10 – адвоката ОСОБА_14 та самого ОСОБА_7, які заважають, що касаційне подання є обгрунтованим, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, вона була порушена 26 січня 2009 р., як щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_7, так і щодо ОСОБА_13 за ознаками злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 113 КК України, і по ній проводилися слідчі дії.

Хоча постановою Вишгородського районного суду Київської області від 28 травня 2009 р. зазначена постанова слідчого щодо ОСОБА_13 була скасована, однак постановою слідчого від 26 липня 2009 року щодо неї була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 396 КК України, яка виділена в окреме провадження.

Матеріали даної справи, як свідчать надані слідством незавірені копії, в чому переконалася колегія Верховного Суду України, містять оригінали документів про проведення слідчих дій як з ОСОБА_13, так і з ОСОБА_8 та ОСОБА_7.

За таких обставин висновок суду, що матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_13 та матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_8, і ОСОБА_7 тісно пов’язані і окремий розгляд цих справ може негативно вплинути на повноту і об’єктивність дослідження доказів і встановлення істини у справах, є правильним.

Доводи касаційного подання, що суд направив справу на дослідування з цих підстав всупереч положенням ч. 1 ст. 26 КПК України, - безпідставні.

Згідно ч. 4 ст. 26 КПК України правила щодо об’єднання справ, передбачені ч. 1 і 2 ст. 26 КПК України, можуть бути застосовані і у випадках притягнення до кримінальної відповідальності за заздалегідь не обіцяні переховування злочинця і приховання злочину, а також недонесення про злочин.

Обгрунтованою є і постановка судом питання про перевірки заяв ОСОБА_8 і ОСОБА_13 про застосування щодо них недозволених методів ведення слідства, долучення до справи рішення щодо ОСОБА_8 по обвинуваченню його за ч. 2 ст. 296 КК України, відеозаписів слідчих дій щодо ОСОБА_7 від 29 січня 2009 р. та від 3 лютого 2009 р., врахувати як докази дані роздруківок з’єднане від 18 березня 2009 р.

Об’єднавши справи в одне провадження і виконавши вищезазначені вказівки суду, а за необхідності – інші слідчі дії, - досудовому слідству, в залежності від встановленого належить прийняти рішення у відповідності зі ст. 212 КПК України.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 березня 2010 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_8 і ОСОБА_7 на додаткове розслідування прокурору Київської області – залишити без змін.