Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 липня 2010 року матеріали провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника ОСОБА_6 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 18 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від

16 жовтня 2009 року,

постановою помічника прокурора Сихівського району м. Львова від 22.06.2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо експерта ОСОБА_7 за ст. ст. 364, 366, 367 КК України за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду зі скаргою на вказане рішення прокуратури й постановою Сихівського районного суду м. Львова від 18 серпня 2009 року їх скаргу залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2009 року постанову районного суду залишено без зміни.

У спільній касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_6, не погоджуючись із висновком судових інстанцій, ставлять питання про скасування постанови та ухвали й направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому зазначають, що для викриття експерта ОСОБА_7 у злочині слід було призначити повторну судово-медичну експертизу. Вказують на істотне порушення кримінально-процесуального закону, оскільки вони не були повідомлені про апеляційний розгляд, що унеможливило їх участь в апеляційному суді.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог статей 94, 99 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність злочину. При відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи.

Як убачається із матеріалів справи, суди всебічно та повно дослідивши зібрані по справі докази, та давши їм належну оцінку в їх сукупності, відповідно вимог ст. 236-2 КПК України, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Такий висновок суду зроблений на підставі даних перевірок прокуратури, у ході який були відібрані пояснення у експерта ОСОБА_7, ОСОБА_8 – особи, яка проходила судово-медичне обстеження, оперуповноваженого ОСОБА_9, витребувано журнал реєстрації осіб, які проходять обстеження у відділі експертизи за 2005 рік. Однак, проведеною перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлено наявності в діях експерта ОСОБА_7 ознак службових злочинів.

Доводи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про призначення додаткової судово-медичної експертизи перевірялись судом першої інстанції, однак визнані безпідставними з огляду на відсутність даних про допущенні порушення при проведенні первинного дослідження.

Апеляційний суд, перевіряючи законність постанови суду, дотримався вимог кримінально-процесуального закону щодо перевірки постанов такої категорії та дав змістовну відповідь на всі доводи апеляції ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, аналогічні доводам касаційної скарги.

Із матеріалів справи вбачається, що листом апеляційного суду Львівської області від 9 жовтня 2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_6 були повідомлені про розгляд справи апеляційним судом 16 жовтня 2009 року, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б вплинули на законність і обґрунтованість судових рішень, не виявлено.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду, з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

З огляду на наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника ОСОБА_6