Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 липня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на вирок апеляційного суду Запорізької області від 28 грудня 2009 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, працюючого різьбярем по металу ТОВ "РИН", судимості не має,

за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 7000 грн. та 50000 грн. моральної шкоди й на користь НДЕКЦ при УМВС України в Запорізькій області судові витрати за проведення експертиз у розмірі 1089 грн. 65 коп.

ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні 11 жовтня 2003 року у м. Запоріжжі умисного вбивства двох осіб за наступних обставин.

11 жовтня 2003 року приблизно о 19 год. у дворі будинку 24 по вул. Воронезькій у м. Запоріжжі в ході конфлікту між ОСОБА_10 та братами ОСОБА_11 і ОСОБА_9 останній завдав ОСОБА_10 рукою удар в область обличчя, а також під час цих подій у неї зник мобільний телефон "Алькатель". Про конфлікт із братами ОСОБА_8 ОСОБА_10, знаходячись за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1 розповіла своєму чоловікові ОСОБА_5, який висловив погрози вбивством указаних осіб та почав шукати знаряддя для цього. Маючи умисел на вчинення вбивства осіб, з якими у ОСОБА_10 попередньо виник конфлікт, на ґрунті особистих неприязних стосунків, бажаючи помститися за образу дружини, ОСОБА_5 взяв у себе вдома два ножі та разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_12, який був очевидцем конфлікту і погодився вказати місце проживання братів ОСОБА_8, попрямував до будинку АДРЕСА_2, продовжуючи дорогою висловлювати погрози вбивством кривдникам дружини. Приблизно о 21 год. 45 хв. у дворі вказаного будинку ОСОБА_5, діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних стосунків, маючи умисел на вбивство ОСОБА_11 і ОСОБА_9, під час бійки з ними з помсти завдав ножем ОСОБА_11 комплекс колото – різаних поранень в область голови, шиї, підключичної артерії та вени, а також зовнішньої сонної артерії, внаслідок яких настала його смерть. Після вбивства ОСОБА_11 ОСОБА_5, продовжуючи реалізовувати умисел на вбивство обох братів, завдав ножем ОСОБА_9 комплекс колото – різаних поранень у груди з пошкодженням внутрішніх органів, від яких той помер.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ставлять питання про скасування вироку та закриття справи щодо ОСОБА_5 через відсутність у його діях складу злочину з огляду на те, що він завдав тілесних ушкоджень братам ОСОБА_9 у стані сильного душевного хвилювання, захищаючи себе та дружину ОСОБА_10 від протиправного, небезпечного для їх життя, посягання ОСОБА_11 та ОСОБА_9 Вважають, що по справі допущено неповноту, необ’єктивність та однобічність дослідження доказів, що призвело до неправильного встановлення дійсних обставин конфліктів, що відбулися у загиблих спочатку з дружиною засудженого ОСОБА_10, а в подальшому і з ОСОБА_5 Стверджують, що висновки щодо мотиву дій ОСОБА_5 ґрунтуються на неналежній оцінці показань як очевидців події, так і інших свідків, які суперечать наявним у справі доказам, а також на доказах, отриманих з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 аналогічна за змістом скарзі його захисників. В доповненні до скарги засуджений також указує на порушення судом закону при розгляді його зауважень на протокол судового засідання, що призвело до безпідставності відхилення їх судом.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисників та засудженого, які підтримали скарги, прокурора, яка вважала вирок законним та обґрунтованим і заперечувала проти задоволення скарг, перевіривши матеріали справи, доводи касаційних скарг та заперечення на них потерпілих, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які судом ретельно досліджені, проаналізовані, об’єктивно оцінені та детально викладені у вироку.

Так, по справі належним чином перевірені обставини, пов’язані з конфліктом між братами ОСОБА_8 та ОСОБА_10 11 жовтня 2003 року близько 19 години у дворі будинку 24 по вул. Воронезькій у м. Запоріжжі.

Зокрема, з показань свідка ОСОБА_13 вбачається, що ініціатором сварки була ОСОБА_10, яка у нетверезому стані ображала ОСОБА_9 нецензурною лайкою, внаслідок чого він ударив її в обличчя, від чого вона упала на землю.

Аналогічні свідчення дали у судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, яким про це розповіли брати ОСОБА_9 відразу після конфлікту, та під час досудового слідства та попередніх судових засідань очевидці подій ОСОБА_16 та ОСОБА_17

ОСОБА_10 на досудовому слідстві також визнавала, що спілкувалась з братами ОСОБА_8 у грубій формі.

По справі ніхто зі свідків не заперечував, що після конфлікту з ОСОБА_8 у ОСОБА_10 не стало її мобільного телефону марки "Алькатель". Як указував ОСОБА_16 під час досудового слідства та у судових засіданнях в 2004 та 2006 роках, виявивши після відходу братів ОСОБА_8 пропажу мобільного телефону, ОСОБА_10 стала висловлювати йому претензії та погрози, вимагати повернути телефон або гроші, про що він розповів ОСОБА_12 та, знаючи сім’ю ОСОБА_5, запропонував ОСОБА_12 вжити заходів для повернення телефону, а також особисто ходив до батьків ОСОБА_9 з приводу повернення телефону їх синами.

Як указував свідок ОСОБА_12, дізнавшись від ОСОБА_16 та ОСОБА_10, що телефон забрав ОСОБА_11, він пішов до нього й останній віддав йому телефон "Алькатель", який він відніс і повернув ОСОБА_10 у присутності ОСОБА_5

Зазначені показання ОСОБА_12 підтверджуються показаннями у судовому засіданні свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які приблизно о 20 год. 45 хв. бачили ОСОБА_12, який заходив у під’їзд, де мешкав ОСОБА_5 ОСОБА_12 тримав у руках мобільний телефон "Алькатель" і пояснив, що цей телефон йому віддали брати ОСОБА_11 для повернення ОСОБА_5

Про те, що ввечері 11 жовтня 2003 року перед тим, як ОСОБА_5 пішов до ОСОБА_11, ОСОБА_12 у присутності ОСОБА_5 повернув телефон ОСОБА_10, вказував під час досудового слідства брат засудженого ОСОБА_20

Мати ОСОБА_10 – ОСОБА_21 зазначене підтвердила не тільки при допитах на досудовому слідстві, а і в судовому засіданні 21 квітня 2004 року.

Таким чином, наведеними доказами спростовуються посилання у касаційних скаргах на те, що, йдучи до ОСОБА_11, ОСОБА_5 мав намір повернути телефон.

Обґрунтованими є і висновки суду про те, що ОСОБА_5, прямуючи до ОСОБА_11, мав намір помститись їм за дії відносно ОСОБА_10

Так, свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні стверджував, що, коли він зайшов до ОСОБА_10 та повернув їй мобільний телефон, ОСОБА_5, знаходячись у нетверезому стані, був розлючений, погрожував йому та його батькам, вимагав відвести його до ОСОБА_11, на що він, побоюючись погроз засудженого, змушений був погодитись. Унаслідок такої агресивної поведінки ОСОБА_5 він, вийшовши у двір, попросив ОСОБА_18 та ОСОБА_19 зателефонувати ОСОБА_11 та попередити, що до них іде ОСОБА_5 По дорозі останній заявляв, що відріже братам вуха і кине їх до ніг своєї дружини.

При допиті свідком 12 жовтня 2003 року та 16 січня 2004 року ОСОБА_20 вказував, що його брат ОСОБА_5 у нетверезому стані повернувся з роботи і, дізнавшись про конфлікт між ОСОБА_10 та ОСОБА_8, поводив себе агресивно, кричав, бігав по квартирі, розбив скло дверей, висловлював намір розправитись та вбити кривдників дружини, шукав молоток, який він, свідок, навмисно сховав від брата, а в подальшому, коли ОСОБА_12 приніс ОСОБА_10 телефон, засуджений з останніми пішли з квартири.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 13 жовтня 2003 року вбачається, що ОСОБА_5, дізнавшись, що її побили та забрали мобільний телефон, став нервуватися, злитися, побив скло в кухонних дверях, пропонував піти й забрати телефон.

Про те, що, ОСОБА_5 був розлючений, кричав, висловлював намір піти розібратись з кривдниками, погрожував їх убити, шукав у квартирі сокиру, відірвав кришку тумбочки та щось шукав у ній, пояснювала під час допитів на досудовому слідстві та в судовому засіданні в квітні 2004 року мати ОСОБА_10 – ОСОБА_21

Окрім того, свідки ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_15 пояснили в суді, що, знаходячись біля під’їзду будинку, чули з квартири крики ОСОБА_5, стуки, звук розбитого скла, вимоги засудженого до ОСОБА_12, який поніс телефон ОСОБА_10, сказати, де живуть брати ОСОБА_8.

Отже, із наведених доказів вбачається, що ініціатором зустрічі з братами ОСОБА_8 був саме ОСОБА_5, а не ОСОБА_12, як про це стверджували в судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_10, і спростовуються доводи касаційних скарг про те, що мотивом прямування ОСОБА_5 до ОСОБА_8 було його бажання повернути телефон дружині, а не помста.

Згідно з протоколом огляду місця події, свідчень понятих при проведені даної слідчої дії ОСОБА_22 та ОСОБА_23, і це не заперечується у касаційних скаргах, у дворі будинку, де мешкали брати ОСОБА_8, виявлено два кухонні ножі з дерев’яними рукоятками світло-коричневого кольору, на яких відповідно до висновків судово-імунологічних експертиз містяться сліди крові, не виключається, як ОСОБА_11, так і ОСОБА_9 Сліди крові ОСОБА_5 відсутні. На ножі, рукоятка якого має пошкодження у вигляді розщеплення, також виявлені сліди поту засудженого.

Суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ножі на місце події приніс ОСОБА_5 і саме ними завдав братам ОСОБА_9 смертельні тілесні ушкодження.

При цьому суд виходив із показань батьків загиблих – потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що сини, виходячи з дому, на кухню не заходили і ножів не брали, вилучені з місця події ножі їх сім’ї не належать.

Окрім того, ряд допитаних свідків, знайомих сім’ї ОСОБА_9, вказували, що зазначених ножів у користуванні останніх не було.

Як стверджували під час досудового слідства свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21, засуджений, погрожуючи розправою особам, які образили його дружину, шукав у квартирі молоток, сокиру, інші предмети, а свідок ОСОБА_12 пояснив у судовому засіданні, що по дорозі до будинку потерпілих ОСОБА_5 погрожував відрізати братам вуха.

У своїх первинних поясненнях від 12 жовтня 2003 року ОСОБА_5 вказав, що він, взявши вдома кухонний ніж із дерев’яною ручкою, пішов до братів ОСОБА_9 із метою розібратися з ними з приводу того, що вони побили його дружину та забрали у неї телефон.

За висновками проведених по справі судово-медичних експертиз, у тому числі комісійних, усі виявлені на тілі ОСОБА_11 та ОСОБА_9 тілесні ушкодження є колото-різаними або різаними і могли утворитись від дії клинка кожного з цих ножів.

Неспроможними є доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_5, прямуючи до ОСОБА_9, не мав наміру застосовувати насильство і не був ініціатором бійки з ними, а захищав себе і дружину від протиправного насильства з боку потерпілих.

Окрім наведених доказів щодо мотиву й характеру дій засудженого, що передували його зустрічі з братами ОСОБА_8, суд спростував такі показання ОСОБА_5 свідченнями ОСОБА_12, який указував, що, підійшовши до ОСОБА_8, ОСОБА_5 перший, не з’ясовуючи обставини конфлікту між братами та ОСОБА_10, розпочав бійку. При цьому ніяких криків по допомогу від ОСОБА_5 та ОСОБА_10, яка знаходилась серед учасників бійки, він не чув. Лише в подальшому ОСОБА_9 крикнув йому, що у засудженого ніж.

Потерпілий ОСОБА_9 – батько загиблих указував, що коли на крик дружини про бійку слідом за нею вибіг у двір, він затримав ОСОБА_5, який біг на нього, розмахуючи ножем.

Посилання в касаційних скаргах на те, що брати ОСОБА_9, напавши на ОСОБА_5, завдали йому численних ударів руками й ногами, а далі ножем, який він вирвав із рук одного з них, і, захищаючись, розмахував ним, не завдаючи цілеспрямованих ударів, спростовуються об’єктивними доказами по справі.

Так, показання ОСОБА_5 про характер застосованого до нього насильства ОСОБА_11 та ОСОБА_9 не узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи, згідно з якими у ОСОБА_5 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, припухлості м’яких тканин та крововиливів обличчя, волосистої частини голови, на очних яблуках, різаних ран на внутрішній долонній поверхні та пальців правої й лівої кистей, лівого тазостегнового суглоба та вушної раковини, саден в області колінного суглоба.

Натомість, у потерпілих виявлено велику кількість саме колото-різаних та різаних поранень, що наряду з іншими доказами підтверджує висновки суду про те, що у ролі нападаючого був саме засуджений.

Окрім того, відповідно до висновків судово-медичних експертиз, у загиблих виявлені не тільки різані, а і колото-різані поранення тіла. Зокрема, у ОСОБА_11 – численні колото-різані поранення голови з пошкодженням головного мозку та крупних магістральних судин, шиї, грудної клітки в підключичній області з пошкодженням підключичної артерії, вени та зовнішньої сонної артерії, а також верхніх кінцівок, у ОСОБА_9 – проникаюче колото-різане поранення грудей з пошкодженням діафрагми, селезінки, підшлункової залози, поперечно-ободової кишки, задньої бокової поверхні шлунка. Будь-яких ушкоджень, спричинених іншими предметами, окрім колюче-різаних, у загиблих не встановлено.

Як пояснив у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_24, чотири поранення в підключичну область спричинені ОСОБА_11 протягом кількох десятків секунд і їх виникнення в результаті хаотичного розмахування ножем неможливо. Оскільки у останнього була пробита оболонка черепа, удар у цю область нанесений з достатньою силою.

При допиті в судовому засіданні експерта-криміналіста ОСОБА_25 останній указав, що розщеплення на рукоятці ножа, вилученого з місця події, могло виникнути при нанесенні цим ножем пошкоджень в область голови ОСОБА_11.

Отже, зазначені докази про характер виявлених у потерпілих колото-різаних поранень, у тому числі проникаючих із пошкодженням внутрішніх органів та черепа, свідчать про те, що удари, якими вони спричинені, завдавались колюче-ріжучим предметами зі значною силою, а не внаслідок розмахування, як про це стверджував ОСОБА_5

Перевірені судом і обставини отримання ОСОБА_5 виявлених у нього тілесних ушкоджень. Унаслідок досліджених доказів суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вони виникли не в результаті нападу на нього братів ОСОБА_11, а у зв’язку із затриманням його після спричинення братам смертельних тілесних ушкоджень.

Так, вищенаведеними доказами встановлено, що бійка між братами та засудженим виникла з ініціативи останнього.

Батько загиблих – потерпілий ОСОБА_9 вказував, що тілесні ушкодження ОСОБА_5 заподіяв він, коли, наздогнавши засудженого, з метою затримати, забрав у нього ніж і рукояткою та ланцюгом для собаки, який, вибігаючи на вулицю, узяв у квартирі, завдав йому удари.

З показань свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_27 вбачається, що ОСОБА_5 наздоганяв і ОСОБА_9, який наряду з батьком також завдав кілька ударів руками й ногами ОСОБА_5

Враховуючи, що ОСОБА_5 завдані легкі тілесні ушкодження безпосередньо після вчинення ним дій, направлених на вбивство братів ОСОБА_9, із метою затримання та позбавлення можливості зникнути з місця злочину, суд обґрунтовано визнав, що постанова слідчого від 4 грудня 2003 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_9 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 125 КК України, відповідає наявним у справі доказам.

Отже, сукупність зазначених доказів підтверджує висновки суду про те, що ОСОБА_5 за власною ініціативою з метою помсти братам ОСОБА_9, маючи умисел на їх убивство, навмисно озброївшись двома ножами, прийшов у двір, де мешкали ОСОБА_9, і з особистих неприязних стосунків затіяв із ними бійку, під час якої позбавив їх життя.

Належно перевіривши причини зміни свідчень, суд обґрунтовано визнав достовірними вищенаведені показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_16 щодо конфлікту між ОСОБА_10 та братами ОСОБА_8, характеру поведінки ОСОБА_5 після того як він дізнався про конфлікт дружини з братами ОСОБА_8, зникнення у неї мобільного телефону та повернення його ОСОБА_12, оскільки їх пояснення щодо цих обставин узгоджуються з іншими доказами по справі і, зокрема, з послідовними показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_28, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що зазначені обставини стали відомі працівникам міліції саме з первинних пояснень як самого ОСОБА_5, так і його родичів – ОСОБА_10, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 При цьому пояснення у них відбирались різними службовими особами, які не мали даних про конфлікт ОСОБА_10 з ОСОБА_8, поведінку ОСОБА_5 у своїй квартирі, про повернення телефону ОСОБА_12 Зміст цих пояснень свідчить про те, що вони стосувались різних моментів зазначених подій. В подальшому при допитах указані особи дали аналогічні свідчення, які під час розслідування справи підтвердились іншими доказами.

Тому підстави вважати, що вказані свідки обмовили ОСОБА_5 внаслідок застосування співробітниками міліції незаконних методів, відсутні.

Твердження у касаційних скаргах про те, що ОСОБА_5 ніяких пояснень 12 жовтня 2003 року не давав, не підписував і не мав такої можливості через поранення долонь спростовуються наведеними у вироку показаннями свідка ОСОБА_29, який указував, що, відбираючи пояснення у ОСОБА_5, не знав про обставини вбивства, висновками судово-почеркознавчої експертизи, поясненнями у судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_30, який підтвердив можливість самостійного написання тексту ОСОБА_5 при наявних у нього пошкодженнях кистей рук.

Оскільки наведеними доказами безспірно встановлено, що мобільний телефон, який зник у ОСОБА_10 під час конфлікту з братами ОСОБА_8, повернуто їй ОСОБА_12 у присутності ОСОБА_5 і у останнього не було підстав йти до ОСОБА_8 із метою повернути телефон, та обставина, що на час розгляду справи досудовим слідством в установленому законом порядку не з’ясовано особу, яка заволоділа телефоном і остаточного процесуального рішення з цього питання не ухвалено, не впливає на повноту дослідження обставин справи.

Хибним є і посилання в касаційних скаргах про те, що свідчення ОСОБА_12 є неправдивими внаслідок його зацікавленості, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про наявність у нього особистих мотивів заінтересованості в результатах вирішення справи. Зокрема, ніхто з учасників події, в тому числі засуджений, не вказували, що він причетний до конфлікту ОСОБА_10 із братами ОСОБА_8 чи бійки з ними ОСОБА_5

Спростовано судом і твердження захисту про вплив на показання свідка батьків загиблих, оскільки як ОСОБА_12, так і його мати ОСОБА_31 та потерпілі ОСОБА_9, заперечували зазначене, а свідки ОСОБА_10, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_20, ОСОБА_34 не вказували про факти впливу на ОСОБА_12 з боку ОСОБА_9.

Тому, оцінюючи показання ОСОБА_12, які узгоджуються з іншими наведеними у вироку доказами, суд правомірно визнав їх достовірними.

Що ж стосується показань свідка ОСОБА_16 про намагання батьків ОСОБА_9 вплинути на зміст його показань, вони є неспроможними, так як з його пояснень в суді не вбачається, що потерпілі намагались спонукати його давати на досудовому слідстві свідчення (саме їх суд визнав достовірними), які він у подальшому підтверджував у наступних судових слуханнях в 2004 та 2006 роках.

Оскільки висновок судово-психологічної експертизи про те, що ОСОБА_5 під час учинення інкримінованих йому дій знаходився у стані фізіологічного афекту, ґрунтується виключно на показаннях самого засудженого, суд правомірно оцінив його як такий, що суперечить наявним по справі доказам.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що як досудове, так судове слідство проведені з достатньою повнотою, по справі досліджені та перевірені всі докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують ОСОБА_5, зокрема, і його версія про мотив його дій, напад на нього братів ОСОБА_9, вчинення їх убивства у стані необхідної оборони та сильного душевного хвилювання, їм дана належна оцінка, в тому числі і щодо допустимості тих доказів, які, на думку захисників, здобуто з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Інших доказів, не досліджених судом та не наведених у вироку, які б вплинули на правильність висновків суду, у касаційних скаргах та доповненнях до них не наведено. Оцінка ж у касаційних скаргах ряду доказів як таких, що підтверджують показання засудженого, не ґрунтується на всебічному аналізі всіх доказів по справі.

Не заслуговують на увагу й твердження в касаційних скаргах про невідповідність викладених у вироку показань свідків та пояснень експертів змісту протоколу судового засідання, оскільки зазначене спростовується даними протоколу, які відповідають наведеним у вироку показанням.

Не порушено судом і вимог закону при ознайомленні захисників із протоколом судового засідання. Як убачається з матеріалів справи, таким правом скористався лише захисник ОСОБА_6 При цьому йому надавалась можливість знайомитись з протоколом і після винесення суддею постанови про відмову у продовженні строку на ознайомлення.

Що ж стосується зауважень засудженого на протокол судового засідання, вони не стосуються суті показань допитаних судом осіб і судом відхилені.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про кваліфікацію дій ОСОБА_5 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.

Оцінюючи тяжкість вчиненого злочину, дані про особу винного, суд обґрунтовано визнав, що він становить особливу небезпеку для суспільства, і призначив йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Таке покарання колегія суддів вважає необхідним і справедливим.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Запорізької області від 28 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 – без змін.