Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого – Драги В.П.

суддів – Гошовської Т.В., Пошви Б.М.

за участю прокурора – Чорної І.С.

засудженого – ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 липня 2010р. кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок апеляційного суду Миколаївської області від 30 квітня 2010р.

Даним вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, росіянина, громадянина України, не судимого в порядку ст. 89 КК України

засуджено за ст. 116 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Засудженого визнано винним у вчиненні такого злочину.

З 2007р. ОСОБА_1 разом із сім’єю своєї дочки ОСОБА_2 проживав у придбаному ним двоповерховому будинку, розташованому на території товариства "Садове" у с. Баловне Новоодеського району.

За період спільного проживання між ОСОБА_1 і чоловіком дочки ОСОБА_3 на грунті зловживання останнім алкогольними напоями та втягуванням у це ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки.

У стані алкогольного сп’яніння між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 часто виникали конфлікти, які закінчувалися побиттям ОСОБА_3 своєї дружини, а інколи і неповнолітньої дочки, яка змушена була переховуватися у сусідів. На зауваження засудженого ОСОБА_3 не реагував, а, навпаки, починав його ображати і навіть бити, з приводу чого ОСОБА_1 неодноразово звертався в органи міліції.

Ввечері 1 жовтня 2009р. під час чергового сімейного конфлікту ОСОБА_3 побив ОСОБА_2, про що ОСОБА_1 наступного дня повідомив органи міліції.

5 жовтня 2009р. працівники міліції для з’ясування такої обставини доставили подружжя ОСОБА_2 у райвідділ міліції, а увечері відпустили їх.

У той же день після вживання значної кількості спиртних напоїв і поверненні додому, приблизно о 19 год. 30 хв., ОСОБА_3 почав підніматися на другий поверх, де проживав ОСОБА_1, щоб забрати у нього ключі від першого поверху та з’ясувати з ним стосунки.

Коли ОСОБА_1 на сходах вийшов на зустріч ОСОБА_3, останній, висловлюючи незадоволення викликом міліції, ударив засудженого кулаком в обличчя та в живіт.

ОСОБА_1 намагався втекти, але ОСОБА_3 схопив його за ногу і потягнув униз.

Внаслідок такої протиправної поведінки і чергового протизаконного насильства з боку ОСОБА_3, а також його попереднім систематичним знущанням у ОСОБА_1 раптово виникло сильне душевне хвилювання, у процесі якого він схопив молоток і наніс ним ОСОБА_3 59 ударів по голові, обличчю та рукам, а потім наніс йому ще 8 ударів по голові совковою лопатою, позбавивши таким чином потерпілого життя.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що суд у зв’язку з неналежною оцінкою зібраних у справі доказів дійшов необгрунтованого висновку про винність засудженого у вчиненні ним умисного вбивства у стані сильного душевного хвилювання, а тому неправильно перекваліфікував дії ОСОБА_1 з п.4 ч.2 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України.

Порушує питання про скасування з цих підстав вироку щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала доводи подання, засудженого, котрий заперечував проти подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи, висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним умисного вбивства відповідають фактичним обставинам справи, які не оспорюються у поданні, і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Так, із показань засудженого у судовому засіданні видно, що на протязі останніх років його дочка ОСОБА_4 та зять ОСОБА_3, перебивалися тимчасовими заробітками і пиячили, у зв’язку з чим між ними часто виникали конфлікти. Зять у стані сп’яніння бив свою дружину, дочку, а інколи застосовував фізичне насильство і до нього, зокрема, побив його у 2005р. На ті зауваження, що йому робилися з цього приводу, ОСОБА_3 не реагував. 1 жовтня 2009р. під час вживання спиртних напоїв зять знову побив дружину, про що він, ОСОБА_1, наступного дня повідомив дільничного інспектора міліції і 5 жовтня 2009р. зятя та дочку забрали в міліцію. Ввечері того ж дня зять і дочка обидва у стані алкогольного сп’яніння повернулися додому. Зять по сходах почав підніматися на другий поверх до нього за ключами, при цьому лаявся за виклик міліції, а, наблизившись, наніс йому кулаком удари в обличчя та живіт і намагався стягнути його вниз. Внаслідок таких дій він, втративши над собою контроль, схопив молоток і став наносити ним удари зятю. Коли отямився, то, побачивши закривавленого зятя, почав чекати прибуття працівників міліції.

Такі показання засудженого не тільки залишилися не спростованими, а, навпаки, підтверджені іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зокрема, свідок ОСОБА_2 показала, що вона та її чоловік ОСОБА_3 зловживали спиртними напоями, будучи у нетверезому стані, чоловік влаштовував сварки, бив її та дочку, декілька років тому назад побив і її батька, зламавши йому ребра та повибивавши зуби. Батько захищав її та дочку, сварив ОСОБА_3, але безрезультатно. На початку жовтня 2009р. під час вживання спиртних напоїв чоловік у черговий раз побив її, у зв’язку з чим батько попередив, що він повідомив про це працівників міліції і 5 жовтня 2009р. дільничний інспектор міліції забрав її та чоловіка в райвідділ, а ввечері відпустив. По дорозі додому вона та ОСОБА_3 вжили спиртні напої. При поверненні додому чоловік став підніматися до батька на другий поверх, лаявся за виклик міліції і хотів стягнути його вниз. У свою чергу батько почав чимось бити чоловіка. Вона кричала, але батько на це не реагував. Вона побігла до контори садового товариства, де попросила охоронця викликати міліцію та швидку допомогу. Дочекавшись їх, повернулася додому і побачила чоловіка мертвим, а батько сидів у дворі.

Свідок ОСОБА_5 послався у своїх показаннях на те, що ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями та втягнув у це ОСОБА_2 і батько їх за це сварив. У нетверезому вигляді ОСОБА_3 себе не контролював, часто бив свою дружину, а інколи і дочку.

Цю обставину підтвердила і свідок ОСОБА_6

Як вбачається із показань потерпілої ОСОБА_2, ОСОБА_3 був її братом, який на протязі останніх років зловживав спиртними напоями, а, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, поводився агресивно і не контролював себе.

Свідок ОСОБА_7 дав показання про те, що увечері 5 жовтня 2009р. він, як лікар, прибув на місце події, де побачив на сходах, які вели на другий поверх, закривавленого і без ознак життя ОСОБА_3 ОСОБА_1 розповів йому, що ОСОБА_3 та дочка повернулися додому у нетверезому стані, зять лаявся на нього за те, що він викликав міліцію, бив його, хотів за ноги стягнути зі сходів, а він, ОСОБА_1, хапав все, що попадало під руку – спочатку молоток, а потім лопату, і наніс ними ОСОБА_3 удари. Пояснював, що не пам’ятає своїх подальших дій. Коли ОСОБА_1 розповідав про це, то перебував у приголомшеному стані і його голос тремтів.

Свідок ОСОБА_8 показав, що, розповідаючи йому про те, що сталося, ОСОБА_1 стверджував, що "його все дістало" і він більше не в силах був витримати поведінку ОСОБА_3

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи трупа у крові та сечі ОСОБА_3 виявлений етиловий спирт концентрацію 3,94% - у крові та 3,56% - у сечі, що свідчить про тяжкий ступінь алкогольного сп’яніння.

Копією вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2005р. встановлено, що ОСОБА_3 був судимий за те, що у січні 2005р. у стані алкогольного сп’яніння руками та ногами побив ОСОБА_1, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, у тому числі і ті, на які містяться посилання у поданні, та давши їм належну оцінку, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство ОСОБА_3 у стані сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання та образ з боку потерпілого.

Виходячи з цього суд вірно перекваліфікував дії засудженого з п.4 ч.2 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України.

Цим спростовані наведені з даного приводу у касаційному поданні доводи.

Покарання засудженому призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

Матеріалами справи встановлено, що неправильного застосування судом кримінального закону або порушень таких вимог кримінально-процесуального закону, які були б суттєвими і тягли за собою скасування чи зміну вироку, у справі не допущено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів -

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постановлений щодо ОСОБА_1 вирок апеляційного суду Миколаївської області від 30 квітня 2010р. – без зміни.