Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Київської області на судові рішення щодо ОСОБА_4

Вироком Тетіївського районного суду Київської області від 25 вересня 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу у розмірі 3400 грн.

Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_5: з ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 50 000 грн., з ОСОБА_6 2 552 грн. матеріальної шкоди, а також з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області судові витрати у сумі 422, 28 грн.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 січня 2009 року вирок у частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_6 скасовано й справу направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 18 грудня 2008 року приблизно о 13 год., керуючи автомобілем Фольксваген Гольф, державний номер НОМЕР_1, на автодорозі Тетіїв – П"ятигори Тетіївського району Київської області в умовах ожеледиці не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого, не впоравшись з керуванням, допустив з’їзд автомобіля з проїжджої частини дороги та наїзд на дерево, чим порушив вимоги п. 2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) . В результаті дорожньо – транспортної події пасажиру автомобіля ОСОБА_5 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що суд безпідставно не призначив ОСОБА_4 додаткове альтернативне покарання, передбачене санкцією статті, за якого його засуджено, оскільки належним чином не врахував, що засуджений винуватість у вчиненні злочину, а також цивільний позов потерпілої фактично не визнав, шкоду не відшкодував. Указує на порушення апеляційним судом вимог кримінально – процесуального закону, який усупереч ч. 3 ст. 299, ст. 348 КПК України прийняв та розглянув апеляцію на вирок в частині вирішення цивільного позову від ОСОБА_6, який не має процесуального статусу у даній кримінальній справі. Стверджує прокурор також й про неналежне виконання судом вимог ст. 354 КПК України при повідомленні потерпілої ОСОБА_5 про дату й час апеляційного розгляду справи. Тому просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого діяння за обставин, викладених у вироку, є законними і обґрунтованими та у касаційному поданні не заперечуються, як і не оспорюється прокурором вид та розмір основного покарання.

Доводи прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_4 покарання у зв’язку із незастосуванням судом додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є непереконливими.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має незначний водійський стаж, частково відшкодував шкоду потерпілій у розмірі 1000 грн., про що вона вказувала під час допиту на досудовому слідстві, в судовому засіданні винуватість визнав та погодився з цивільним позовом ОСОБА_5

За таких обставин незастосування передбаченого санкцією статті альтернативного додаткового покарання до ОСОБА_4 не свідчить про м’якість призначеного засудженому покарання. Та обставина, що суд своє рішення з цього питання належно не мотивував, не є підставою для скасування вироку.

Доводи прокурора про порушення апеляційним судом вимог кримінально – процесуального закону відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК України не можуть бути предметом розгляду касаційної інстанції, так як вирок у цій частині ухвалою апеляційного суду скасовано й справу направлено на новий судовий розгляд.

Що ж стосується посилань у касаційному поданні на порушення вимог ст. 354 КПК України при повідомленні потерпілої ОСОБА_5 про дату й час апеляційного розгляду справу, вони є неспроможними.

Згідно з матеріалами справи потерпіла ОСОБА_5 належним чином повідомлялася про дату й час апеляційного розгляду справи за адресою, вказаною в обвинувальному висновку та протоколі судового засідання. Даних про те, що ОСОБА_5 не отримала такі повідомлення в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

відмовити в задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Київської області.