Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на судові рішення щодо ОСОБА_4

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 13 липня 2009 року кримінальну справу щодо

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України по епізодам заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 у сумі 500 доларів США та ОСОБА_6 у сумі 3000 доларів США закрито на підставі ч. 5 ст. 3 КК України та ст. 75 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах у зв’язку із тим, що Генеральна прокуратура Російської Федерації при вирішенні питання про екстрадицію ОСОБА_4 правоохоронним органам України не давала дозвіл на притягнення його до кримінальної відповідальності за вказаним обвинуваченням.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2009 року постанову залишено без змін.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставність закриття справи з огляду на те, що Генеральна прокуратура Російської Федерації дала згоду на притягнення ОСОБА_4, затриманого на території цієї держави, до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 190 КК України, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Висновки суду про закриття справи щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України по епізодам заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 у сумі 500 доларів США та ОСОБА_6 у сумі 3000 доларів США з огляду на те, що її розгляд суперечить вимогам міжнародного законодавства, є законними та обґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, 9 лютого 2000 року порушено кримінальну справу за фактом розкрадання у період з 1 січня по 31 грудня 1998 року невстановленою особою колективного майна СМП "Аян" в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України 1960 року.

17 березня 2000 року винесено постанову про пред’явлення ОСОБА_4 обвинувачення, в тому числі за ст. 86-1 КК України 1960 року у тому, що він у період з 1 січня по 31 грудня 1998 року як директор СМП "Аян", зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом вільного доступу викрав грошові кошти із каси підприємства, внесені засновниками в уставний фонд для розвитку у сумі 15 700 доларів США.

22 березня 2000 року оголошено розшук ОСОБА_4

У зв’язку із набранням чинності КК України (2341-14) 2001 року 21 січня 2008 року дії ОСОБА_4 перекваліфіковано з ст. 86 –1 КК України 1960 (2001-05) року на ч. 3 ст. 190 КК України 2001 року.

Окрім того, 21 січня 2008 року порушено кримінальну справу за фактом заволодіння ОСОБА_4 у період з травня по липень 1998 року шляхом обману чужим майном у великих розмірах: у ОСОБА_7 - 1000 доларів США, ОСОБА_8 – 800 доларів США за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та 22 січня 2008 року об’єднано кримінальні справи в одне провадження. Проте у зв’язку із невстановленням місця знаходження ОСОБА_4 22 січня 2008 року оголошено його розшук.

Після отримання інформації про затримання 15 лютого 2008 року ОСОБА_4 на території Російської Федерації правоохоронні органи України звернулися із запитом до Генеральної прокуратури цієї держави про видачу ОСОБА_4 для притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 190 КК України.

За змістом повідомлення Заступника Генерального прокурора Російської Федерації від 1 липня 2008 року запит генеральної прокуратури України задоволено частково. ОСОБА_4 видано для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 190 КК України за те, що він у період з 1 січня по 31 грудня 1998 року як директор СМП "Аян", зловживаючи своїм службовим становищем, викрав з каси внесені засновниками фірми в установчий фонд грошові кошти на суму 15700 доларів США. Стосовно ж епізодів шахрайського заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 згоди не надано, так як такі дії ОСОБА_4 відповідають ознакам злочину, передбаченого ч. 3 ст. 160 КК РФ, строки давності притягнення до відповідальності за який згідно із ст. 78 КК України РФ минули.

Після екстрадиції ОСОБА_4 19 грудня 2008 року пред’явлено нове обвинувачення за ч. 3 ст. 190 КК України – у тому, що він з 1 січня по 31 грудня 1998 року як директор СМП "Аян", зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів грошовими коштами його співробітників, а саме, ОСОБА_9 - 4000 доларів США, ОСОБА_10 – 2000 доларів США, ОСОБА_5 - 500 доларів США, ОСОБА_6 – 3000 доларів США, ОСОБА_8 – 800 доларів США, ОСОБА_11 - 4500 доларів США, ОСОБА_12 - 1900 доларів США, ОСОБА_7– 1000 доларів США.

Після закриття справи 12 лютого 2009 року за недоведеністю винуватості ОСОБА_4 у шахрайському заволодінні грошовими коштами ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_13, а також після зміни обвинувачення прокурором у суді відповідно до ст. 277 КПК України ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що він шляхом обману та зловживання довірою заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 у сумі 500 доларів США, що кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України, та ОСОБА_6 – 3000 доларів США, що кваліфіковано за ч. 3 ст. 190 КК України як повторно вчинене діяння у великих розмірах.

Доводи прокурора у касаційному поданні про те, що суд повинен був розглядати справу щодо ОСОБА_4 в межах пред’явленого йому обвинувачення з огляду на те, що Генеральна прокуратура Російської Федерації дала згоду на притягнення його до відповідальності саме за ч. 3 ст. 190 КК України, є безпідставними, оскільки зміст пред’явленого ОСОБА_4 19 грудня 2008 року та зміненого у судовому засіданні обвинувачення, незважаючи на кваліфікацію його дій за ч. ч. 1,3 ст. 190 КК України, є іншим та не відповідає фактичним обставинам того обвинувачення, дозвіл на притягнення за яким дано Генеральною прокуратурою Російської Федерації.

За таких обставин рішення суду про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_4 відповідає вимогам міжнародного законодавства, що регулює видачу осіб для їх притягнення до кримінальної відповідальності

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим.