Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 22 липня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 2 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2009 року,

заступник начальника слідчого управління прокуратури Одеської області 25 червня 2009 року виніс постанову про порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення службовими особами УДАІ ГУМВС України в Одеській області та ГУМВС України в Одеській області за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Як убачається з даної постанови, приводом до порушення кримінальної справи було повідомлення службових осіб МВС України про вчинення злочину службовими особами УДАІ ГУМВС України в Одеській області і ГУМВС України, а підставами – матеріали перевірки, в яких є достатні дані, що вказували на наявність ознак злочинів у діях вказаних службових осіб.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 2 вересня 2009 року за скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасовано вищезазначену постанову від 25 вересня 2009 року про порушення кримінальної справи.

Скасовуючи вказану постанову слідчого, місцевий суд указав, що на час порушення кримінальної справи органи досудового слідства не мали достатніх приводів та підстав для прийняття такого рішення.

Обґрунтовуючи своє рішення суд зазначив, що та обставина, що ОСОБА_6, будучи заступником начальника ГУМВС України в Одеській області (по роботі з персоналом), ставив резолюції на документах щодо призначення працівників ДАІ на вищі посади, а ОСОБА_7, будучи начальником УДАІ ГУМВС України в Одеській області, направляв рапорти, подання і атестаційні листи щодо окремих співробітників УДАІ ГУМВС України в Одеській області на посади, які вподальшому виявилися не вакантними, не свідчить про наявність в їх діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, оскільки підготовкою і оформленням цих документів займався конкретний співробітник відділу кадрів, який і повинен був вести суворий облік вакантних посад, а також переміщення їх в інші відділи і управління УМВС, а відтак він повинен нести відповідальність за те, що підготував і пропустив документи на підпис керівництву для призначення осіб на вищу посаду за відсутністю на ній вакансії. Також суд вказав, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7, безумовно, могли і не знати достовірно всіх даних стосовно вільних вакансій.

Суд також зробив висновок про те, що сумою спричиненої шкоди може бути лише різниця в нарахуваннях попереднього та підвищеного спеціального звання, чого зроблено не було, а тому відсутні дані про спричинення службовими особами істотної шкоди, оскільки не встановлена конкретно шкода не може братися до уваги. Також суд зазначив, що твердження у постанові про підрив авторитету і престижу органів влади є безпідставним, оскільки органи міліції до органів влади не належать.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2009 року зазначену постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування зазначених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про відсутність достатніх приводів і підстав до порушення зазначеної кримінальної справи та вдалися до оцінки зібраних у ній матеріалів, що можливо лише при розгляді справи по суті.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали провадження за скаргою та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КПК України, підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії кримінального процесу перевіряється лише наявність об’єктивних ознак, що характеризують подію злочину й закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи, надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

За змістом ст. 2368 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, що стали підставою для винесення постанови. При цьому, суд не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, що вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як убачається з матеріалів справи, суддя місцевого суду, розглядаючи скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вищезазначену постанову про порушення кримінальної справи, порушив вимоги вказаного закону та замість перевірки наявності в матеріалах, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, вдався до оцінки зібраних по справі доказів з точки зору їх допустимості й достатності, тобто розглянув й заздалегідь вирішив ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, що є неприпустимим при розгляді скарг на постанову про порушення кримінальної справи.

Оскільки апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора та залишаючи її без задоволення, не звернув уваги на допущені помилки і не усунув їх, то ухвала апеляційного суду, як і постанова місцевого суду, підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого місцевому суду необхідно неухильно дотримати вимоги ст. 236-8 КПК України, перевірити доводи скарги захисника ОСОБА_5 й надані прокурором матеріали та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 2 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2009 року у справі за скаргою захисника ОСОБА_5 на постанову від 25 червня 2009 року про порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, с к а с у в а т и, а матеріали провадження направити у той же місцевий суд на новий судовий розгляд.