Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого – Драги В.П.

суддів – Гошовської Т.В., Пошви Б.М.

за участю прокурора – Пересунька С.В.

розглянула у судовому засіданні 22 липня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим.

Вироком Судацького міського суду від 8 квітня 2009 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого

засуджено за ч.1 ст. 164 КК України до 80 годин громадських робіт і на підставі п."в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року звільнено від покарання.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він з 5 лютого 2007 року і по 20 лютого 2009 року злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 4 660 грн. 90 коп.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом до засудженого акту амністії, порушує питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, розглянувши матеріали справи та доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року дія цього закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Згідно зі ст.17 цього Закону, він набирає чинності з дня його опублікування.

Виходячи з даних офіційних видань, зазначений Закон був опублікований в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр" від 26 грудня 2008 року.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 вчинив злочин, за який його засуджено, у період з 5 лютого 2007 року по 20 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 (660-17) року.

Більше того, при звільненні ОСОБА_1 на підставі акту амністії від призначеного покарання судом не враховане положення п."д" ст.7 зазначеного Закону України "Про амністію", згідно з яким амністія не застосовується до осіб, які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь і гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей.

За таких обставин, суд необгрунтовано застосував до ОСОБА_1 вказаний Закон України "Про амністію" (660-17) і звільнив його від покарання.

Тому вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів-

Касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

Вирок Судацького міського суду АР Крим від 8 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.