Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2010 року,

яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Луцька Волинської

області, такого, що судимості не має,

за ч. 2 ст. 307 КК України на п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 1228 гривень 50 копійок судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 2 жовтня 2009 року приблизно о 22 годині 40 хвилин біля кафе "Орієнт" по проспекту Соборності в м. Луцьку незаконно придбав у невстановленої слідством особи психотропну речовину – амфетамін, масою 0,0806 г, яку, зберігаючи при собі з метою збуту, переніс до приміщення вказано кафе і збув ОСОБА_7 за 120 гривень.

Крім того, засуджений 27 жовтня 2009 року в м. Луцьку повторно незаконно придбав у невстановленої слідством особи психотропну речовину – амфетамін, масою 0,0076 г, яку біля торгівельного центру "Бум-2" по вул. Єршова в м. Луцьку збув ОСОБА_7 за 120 гривень.

У касаційному поданні та доповненнях до нього прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, ставить питання про скасування оскаржуваного вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. На його думку звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням є необґрунтованим. Вважає, що призначене показання у виді позбавлення волі строком на п’ять років є м’яким, оскільки судом не було враховано тяжкість вчиненого злочину та обставин його вчинення. Зазначає, що дії ОСОБА_5 за першим епізодом слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 307 КК України, а за другим – за ч. 2 ст. 307 КК України. Звертає увагу, що з вироку підлягає виключенню ознака об’єктивної сторони "перевезення психотропних речовин", оскільки в обох злочинах засуджений переносив психотропну речовину на незначну відстань.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 про залишення касаційного подання без задоволення, а вироку – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону при кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 є слушними.

Органом досудового слідства ОСОБА_5 було пред’явлено обвинувачення у незаконному придбані, перевезенні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропних речовин, вчинених повторно.

Встановивши, що ОСОБА_5 раніше не вчиняв дій, які утворюють кваліфікуючу ознаку повторності, а вчинив збут психотропної речовини 2 жовтня 2009 року вперше, суд кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 307 КК України. Таке рішення суду суперечить кримінальному закону.

Згідно зі ст. 32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

За таких обставин дії ОСОБА_5 за вчинення збуту психотропної речовини 2 жовтня 2009 року підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 307 на ч. 1 ст. 307 КК України з призначенням йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі в межах санкції.

Крім того, у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, не знайшло свого підтвердження ознака об’єктивної сторони "перевезення психотропних речовин", а тому вона підлягає виключенню з вироку.

Що стосуються твердження прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання та необґрунтованість застосування ст. 75 КК України, то вони позбавлені підстав.

З урахуванням того, що дії ОСОБА_5 за фактом вчинення збуту психотропної речовини 2 жовтня 2009 року перекваліфіковані на ч. 1 ст. 307 КК України, а також тяжкості вчинених злочинів, обставин, які пом’якшують покарання, та даних про особу засудженого, колегія суддів вважає можливим звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.

Таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин підстав для скасування вироку у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м’якості колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Перекваліфікувати дії засудженого за фактом вчинення збуту психотропної речовини 2 жовтня 2009 року з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 1 ст. 307 КК України, призначивши йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання; періодично з’являтися до них для реєстрації.

Виключити із мотивувальної частини вироку ознаку об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, "перевезення психотропних речовин" .