Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 4 серпня 2009 року,

яким засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця с. Петрівка

Красногвардійського району Автономної Республіки

Крим, такого, що судимості не має,

за ст. 391 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі за вироком Красногвардійського районного суду АР Крим від 21 серпня 2006 року, вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації Керченської виправної колонії УДДУ з ПВП в Автономній Республіці Крим.

Будучи порушником режиму тримання, 27 жовтня 2008 року засуджений був поставлений на профілактичний облік. Йому було роз’яснено положення ст. 391 КК України.

Так, 25 березня 2007 року за порушення розпорядку дня ОСОБА_6 було оголошено догану, 27 червня 2007 року за порушення режиму тримання – позачергове чергування, 9 серпня 2007 року за порушення розпорядку дня – позачергове чергування, 14 серпня 2007 року за відмову від позачергового чергування переведено до ДІЗО на сім діб, 22 вересня 2007 року за відмову від двох годин робіт по благоустрою території оголошено сувору догану, 21 березня 2008 року за порушення локалізації оголошено догану, 7 липня 2008 року за порушення локалізації переведено до ДІЗО на п'ятнадцять діб.

Однак, засуджений продовжував порушувати режим тримання, у результаті чого 24 жовтня 2008 року його було піддано стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу на три місяці.

9 квітня 2009 року ОСОБА_6 в категоричній формі відмовився від виконання двох годин робіт по благоустрою території, за що йому було оголошено позачергове чергування.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на незаконність засудження останнього, просить скасувати оскаржуваний вирок, а справу щодо ОСОБА_6 закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 391 КК України. Звертає увагу на суперечності у постанові про притягнення як обвинуваченого, на відсутність у матеріалах кримінальної справи даних про час звільнення ОСОБА_6 із приміщення камерного типу. Зазначає, що ОСОБА_6 не було надано можливості оскаржити рішення про накладення дисциплінарних стягнень. Указує на те, що відмову виконання вимог адміністрації засуджений мотивував наявністю хвороби, однак у матеріалах справи відсутні медичні висновки про стан здоров’я ОСОБА_6, які б спростовували такі доводи засудженого.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі статтями 323, 334 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів злочину.

Судом визнано, що ОСОБА_6, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі за вироком Красногвардійського районного суду АР Крим від 21 серпня 2006 року, вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації Керченської виправної колонії УДДУ з ПВП в Автономній Республіці Крим, тобто злочин, передбачений ст. 391 КК України.

Однак, суд не звернув уваги на те, що органом досудового слідства не дотримано вимог статей 22, 132 КПК України про всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи та конкретність за змістом постанови про притягнення як обвинуваченого.

Так, у резолютивні частині постанови про притягнення ОСОБА_6 як обвинуваченого зазначено, що він вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 390 КК України, а не ст. 391 КК України, за який його засуджено.

Прокурор у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 277 КПК України, не змінював пред’явлене ОСОБА_6 обвинувачення, що в свою чергу привело до порушення права на захист останнього, зокрема, знати у чому його обвинувачують.

Крім того, як убачається із матеріалів кримінальної справи, обвинувачення ОСОБА_6 було пред’явлено слідчим 22 травня 2009 року о 10 годині, про що було складено відповідний протокол, а права обвинуваченого було роз’яснено 22 травня 2009 року о 10 годині 5 хвилин, що також свідчить про порушення права на захист.

Колегія суддів вважає, що ця неповнота та неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні з урахуванням специфіки судового розгляду кримінальних справ, тому вирок місцевого суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа направленню на нове розслідування.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 4 серпня 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати, справу направити на нове розслідування.