Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 28 травня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2009 року щодо нього.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та

мешканця м. Києва, раніше судимого 19 березня 2008 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на три роки,

- за ч. 4 ст. 185 КК України на сім років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 304 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку та

мешканку м. Києва, таку, що судимості не має,

за ч. 4 ст. 185 КК України на п’ять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь потерпілих: ОСОБА_8 – 1200 гривень, ОСОБА_9 – 10762 гривні, ОСОБА_10 – 89366 гривень 48 копійок, ОСОБА_11 – 2000 гривень, ОСОБА_12 – 19186 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та по 5000 гривень на користь ОСОБА_9, ОСОБА_11 на відшкодування моральної шкоди; з ОСОБА_6 на користь потерпілих: ОСОБА_13 – 9000 гривень, ОСОБА_14 – 11769 гривень 55 копійок, ОСОБА_15 – 5700 гривень, ОСОБА_16 – 4880 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, по 5000 гривень на користь ОСОБА_14, ОСОБА_15 та на користь ОСОБА_16 1750 гривень на відшкодування моральної шкоди; з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави відповідно 15000 гривень та 918 гривень 17 копійок судових витрат за проведення експертиз.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2009 року вирок місцевого суду щодо обох засуджених залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він у період часу з 14 листопада 2008 року по 16 січня 2009 року як самостійно, так і за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7, вчинили ряд крадіжок чужого майна, поєднаних з проникненням у житло, заподіявши матеріальну шкоду потерпілим: ОСОБА_17 – 10860 гривень, ОСОБА_11 – 8245 гривень 60 копійок, ОСОБА_14 – 11769 гривень 55 копійок, ОСОБА_18 – 1905 гривень, ОСОБА_15 – 9050 гривень, ОСОБА_19 – 3230 гривень, ОСОБА_20 2300 гривень, ОСОБА_10 у великих розмірах на загальну суму 89366 гривень 48 копійок, ОСОБА_21 – 1300 гривень, ОСОБА_13 – 9000 гривень, ОСОБА_22 – 6450 гривень, ОСОБА_8 – 2420 гривень, ОСОБА_23 – 43049 гривень 80 копійок, ОСОБА_24 – 4859 гривень, ОСОБА_9 – 11642 гривні, ОСОБА_12 та ОСОБА_25 відповідно 21131 гривню та 2900 гривень, ОСОБА_16 – 4880 гривень, ОСОБА_26 – 2960 гривень.

Крім того, засуджений втягнув неповнолітню ОСОБА_7 у злочинну діяльність.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, порушення права на захист та застосування незаконних методів слідства, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що крадіжок майна ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_23, ОСОБА_18 він не вчиняв. Звертає увагу на неправильне вирішення цивільних позовів потерпілих, оскільки ними не було надано суду документів, які б підтверджували вартість викрадених речей.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень – без зміни, захисника ОСОБА_5 про задоволення касаційної скарги засудженого, який вважав, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Доводи в касаційній скарзі про незаконність засудження ОСОБА_6 за вчинення крадіжок майна потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_23, ОСОБА_18 є безпідставними.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблено висновок про доведеність винності засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за викладених у вироку обставин. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.

Засуджений ОСОБА_6 на досудовому слідстві розповідав про обставини вчинення всіх наведених вище крадіжок. Такі показання щодо вчинення крадіжок майна ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_23 та ОСОБА_18 він підтвердив під час проведення відтворення обстановки та обставин події за участю захисника, показавши механізм їх вчинення.

Потерпілі ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_23 та ОСОБА_18 підтвердили, що в їх помешканнях було вчинено крадіжки, розповіли про кількість викраденого майна та його вартість.

Крім того, вина ОСОБА_6 за фактом вчинення крадіжки майна ОСОБА_14 підтверджується протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_7, в ході якого було виявлено та вилучено ніж, який у подальшому потерпілий ОСОБА_14 впізнав як власний, протоколом огляду та вилучення паспорту на ім’я ОСОБА_14, який громадянка ОСОБА_27 знайшла у шахті ліфту в під’їзді будинку за місцем проживання ОСОБА_6; ОСОБА_13 – показаннями потерпілої про те, що до неї додому приходила ОСОБА_7 та шукала ОСОБА_6, який робить ремонт квартири.

Не ґрунтуються на матеріалах справи посилання засудженого на порушення права на захист. Під час провадження досудового слідства ОСОБА_6 роз’яснювалися права на захист, від послуг захисника він відмовлявся (т. 5 а.с. 133, 136). Після написання засудженим заяви про його бажання захищати свої права за участю захисника до захисту прав та законних інтересів ОСОБА_6 було допущено професійного адвоката ОСОБА_5 (т. 5 а.с. 145), подальші процесуальні дії було проведено за участю цього захисника.

Не є слушними й доводи засудженого про застосування до нього працівниками міліції незаконних методів слідства. Цей довід ретельно перевірено судами першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнано безпідставним. За даним фактом прокуратурою Деснянського району м. Києва проводилася перевірка, за результатами якої 27 лютого 2009 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_28 та оперуповноваженого Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_29 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Твердження у касаційній скарзі про неправильне вирішення цивільних позовів потерпілих є необґрунтованими.

Кримінально-процесуальний закон не покладає на потерпілих обов’язку доказування розміру матеріальної шкоди. Ці обставини були встановлені органом досудового слідства у відповідності до вимог ст. 64 КПК України шляхом дослідження показань потерпілих та документів, які підтверджують вартість окремих викрадених речей. Підстав вважати показання потерпілих недійсними у цій частині не вбачається.

Разом з тим судом неправильно застосовано кримінальний закон при кваліфікації дій засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України.

Встановивши, що крадіжка у великих розмірах була вчинена лише з помешкання ОСОБА_10, суд кваліфікував дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за всіма епізодами злочинної діяльності за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, поєднане з проникненням у житло. Таке рішення суду суперечить кримінальному закону.

Згідно з п. 3 примітки до ст. 185 КК України у великих розмірах визнається злочин, що вчинений на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

За таких обставин вирок щодо ОСОБА_6 за касаційною скаргою та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_7 підлягає зміні,

а їх дії за фактом вчинення крадіжок майна потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_8, ОСОБА_24, ОСОБА_9, ОСОБА_25, а також дії ОСОБА_6 за фактом вчинення крадіжок майна ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_13 та ОСОБА_23 – перекваліфікації з ч. 4 ст. 185 на ч. 3 ст. 185 КК України з призначенням їм за цим законом покарання у виді позбавлення волі з межах санкції.

Оскільки покарання за ч. 4 ст. 185 КК України судом призначено в межах санкції цього закону, з урахування тяжкості вчиненого злочину, обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, даних про особи засуджених, підстав для його пом’якшення обом засудженим колегія суддів не вбачає.

Інших істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 28 травня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_6, а також у порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_7 змінити.

Перекваліфікувати дії засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за фактом вчинення крадіжок майна ОСОБА_11 3 грудня 2008 року, ОСОБА_20, 15 грудня 2008 року, ОСОБА_21 26 грудня 2008 року, ОСОБА_22 5 січня 2009 року, ОСОБА_8 у період часу з 4 січня 2009 року по 15 січня 2009 року, ОСОБА_24 у період часу з 11 січня 2009 року по 12 січня 2009 року, ОСОБА_9 13 січня 2009 року, ОСОБА_25 14 січня 2009 року, а також дії ОСОБА_6 за фактом вчинення крадіжок майна ОСОБА_17 4 листопада 2008 року, ОСОБА_14 8 грудня 2008 року, ОСОБА_18 у період часу з 8 грудня 2008 року по 9 грудня 2008 року, ОСОБА_15 11 грудня 2008 року, ОСОБА_19 12 грудня 2008 року, ОСОБА_13 30 грудня 2008 року, ОСОБА_23 у період часу з 31 грудня 2008 року по 11 січня 2009 року з ч. 4 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 184, ч. 1 ст. 304 КК України, визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на сім років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_6 визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років.

Призначити ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років.