Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Федченка О.С.,

суддів

Філатова В.М. та Школярова В.Ф.,

за участю прокурора

Гладкого О.Є.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2009 року щодо ОСОБА_5,

цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 28 лютого 2009 року, приблизно о 18 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в будинку АДРЕСА_1, належному ОСОБА_6, під час розпивання спиртних напоїв, із застосуванням насильства, яке було небезпечним для життя та здоров’я, вчинив напад на останнього, під час якого заволодів його грошима в сумі 30 грн.

25 березня 2009 року, приблизно о 23 год. 30 хв., ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_2, під час розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_7, із застосуванням до нього насильства, яке було небезпечним для життя та здоров’я, вчинив напад на потерпілого, під час якого заподіяв йому середньої тяжкості тілесні ушкодження та заволодів його грошима в сумі 38 грн.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування постановленого щодо ОСОБА_8 вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд, визнавши винним ОСОБА_5 у вчиненні ним розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, призначив йому покарання лише за ч. 2 ст. 187 КК України, хоча органами досудового слідства він обвинувачувався ще й у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України. Стверджує, що суд безпідставно зазначив у вироку про те, що ОСОБА_5 вчинив злочин повторно, оскільки ч. 2 ст. 187 КК України не містить такої кваліфікуючої ознаки. Вважає, що судом призначено засудженому м’яке покарання внаслідок безпідставного застосування до нього ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 33 КК України, сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено.

При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Проте, судом цих вимог закону дотримано не було.

Як убачається з матеріалів справи, дії ОСОБА_5 щодо вчинення ним 28 лютого 2009 року розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_6 органами досудового слідства було кваліфіковано за ч.1 ст. 187 КК України і 09 квітня 2009 року дана справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Дії ОСОБА_5 щодо вчинення ним 25 березня 2009 року розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7 було кваліфіковано органами досудового слідства за ч. 2 ст. 187 КК України за кваліфікуючою ознакоюЇрозбій, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій. Вказана кримінальна справа надійшла з обвинувальним висновком до суду 17 квітня 2009 року.

Постановою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 05 травня 2009 року зазначені кримінальні справи були об’єднані в одне провадження і 20 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 було постановлено вирок, яким його було визнано винним у вчиненні розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а дії його було кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України, без зазначення відповідних мотивів прийнятого ним рішення.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 червня 2010 року "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки" (v0007700-10) , за змістом частини другої статті 33 КК злочини, які утворюють сукупність, підлягають окремій кваліфікації. З урахуванням положень частини першої статті 33 КК це правило застосовується, зокрема, і тоді, коли особа вчинила декілька тотожних злочинів (злочинів одного виду), які утворюють повторність, але перший із них не має кваліфікуючих ознак. У таких випадках перший злочин кваліфікується за частиною першою відповідної статті Особливої частини КК, а один чи декілька наступних за відсутністю інших кваліфікуючих ознак Ї за частиною другою цієї статті за ознакою вчинення його (їх) повторно.

Отже, виходячи з викладеного, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати зазначене, дослідити інші доводи, викладені в касаційному поданні і з урахуванням усіх обставин постановити законне й обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити частково.

Вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.