Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Федченка О.С.,

суддів

Філатова В.М. та Школярова В.Ф.,

за участю прокурора

Гладкого О.Є.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5,

цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 02 липня 2009 року

за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу

в розмірі 850 грн.,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 постановлено звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов’язків повідомляти органи кримінально–виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 02 липня 2009 року, приблизно о 10 год., у лісопосадці в смт. Тельманове Донецької області, повторно, незаконно зібрав рослини дикорослої коноплі, після чого відокремив від стебел листя та верхівки, які висушив і переніс у паперовому згортку до будинку АДРЕСА_1, де незаконно зберігав без мети збуту, а потім, приблизно о 14 год. 15 хв., перевіз наркотичний засіб у Ворошиловський район м. Донецька та сховав його неподалік автовокзалу "Центр".

У той же день, приблизно о 22 год. 40 хв., на автостанції "Центр" ОСОБА_5 було затримано працівниками міліції, які виявили та вилучили в нього особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс висушений, вагою 13,1 г.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що судом безпідставно не призначено ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, а також необґрунтовано застосовано до нього ст. 75 КК України, внаслідок чого призначене йому покарання є надто м’яким. Порушує питання про скасування постановленого щодо ОСОБА_5 судового рішення та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , призначене покарання, яке згідно з частиною 3 статті 72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги статті 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

Проте, зазначених вимог судом дотримано не було.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 було засуджено вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 02 липня 2009 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу.

Новий злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, за яким його засуджено до покарання у виді позбавлення волі, засуджений ОСОБА_5 вчинив 02 липня 2009 року, тобто, в той же день одразу після постановлення попереднього вироку.

Таким чином, відповідно до вимог ч.1 ст. 71 КК України суд мав призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю вироків та, відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КК України, ухвалити рішення про самостійне виконання призначених покарань.

Проте, призначаючи засудженому ОСОБА_5 покарання, суд на порушення вимог ст. 71 КК України, не призначив йому покарання за сукупністю вироків, внаслідок чого неправильно застосував кримінальний закон, що відповідно до ст. 398 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Проте, постановивши рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, суд достатньою мірою не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, який посередньо характеризується та конкретні обставини справи, зокрема, те, що ОСОБА_5 вчинив даний злочин у день постановлення щодо нього попереднього вироку, яким його засуджено за аналогічне діяння.

Тому доводи касаційного подання про м’якість призначеного ОСОБА_5 покарання є обґрунтованими, а постановлений у справі вирок підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Якщо суд під час нового розгляду справи дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, то призначення покарання із звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України слід вважати м’яким.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.