Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Федченка О.С.,

суддів Філатова В.М. та Школярова В.Ф.,

за участю прокурора Гладкого О.Є.,

захисника ОСОБА_5,

засудженого ОСОБА_6,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_7 і його представників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2009 року щодо ОСОБА_6

вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 19 січня 2009 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права керувати транспортними засобами.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 для відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 76696 грн. 90 коп. і 50000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2009 року вирок щодо ОСОБА_6 змінено. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України прийнято рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи. В решті цей вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 03 листопада 2007 року, приблизно о 00 год. 20 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись по вул. Липинського у м. Львові в напрямку за межі міста, поблизу будинку № 12 порушив вимоги п. п. 1.5, 1.10, 2.3 "б", 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7, а потім зіткнувся із належним останньому стоячим автомобілем НОМЕР_2. У результаті даної дорожньо-транспортної події ОСОБА_7 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі потерпілий та його представники, посилаючись на безпідставне застосування апеляційним судом до ОСОБА_6 ст. 75 КК України, порушують питання про скасування ухвали апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив частково задовольнити касаційну скаргу та скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, пояснення засудженого ОСОБА_6 і його захисника ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення касаційної скарги потерпілого та його представників, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при прийнятті рішення апеляційним судом про зміну вироку місцевого суду та звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК України, було в достатній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу засудженого. Зокрема, те, що злочин ОСОБА_6 вчинено з необережності, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується виключно позитивно, одружений, має на утриманні дружину, яка є інвалідом, та неповнолітню

дитину, має постійне місце проживання і роботи. Судом також враховано стан здоров’я самого засудженого, який перебуває на спеціальному обліку в лікаря-кардіолога і потребує постійного нагляду лікарів.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, засуджений добровільно частково відшкодував та продовжує відшкодовувати заподіяну ним потерпілому матеріальну та моральну шкоду, що підтверджується копіями платіжних квитанцій, наявних у матеріалах справи і додатково доданих ним до його заперечення на касаційну скаргу.

За наведених обставин висновок апеляційного суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є достатньо мотивованим.

Разом з тим, при звільненні ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням апеляційним судом було допущено неправильне застосування кримінального закону.

Згідно з вимогами ст. 77 КК України, у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, їй можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , судам необхідно мати на увазі, що ч. 1 ст. 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку.

Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання цією нормою закону не допускається. Додаткове покарання у даному випадку підлягає реальному виконанню відповідно до вимог ст. 77 КК України, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.

Однак, звільняючи ОСОБА_6 від призначеного йому місцевим судом покарання, апеляційний суд не зазначив в ухвалі від відбування якого саме покарання (основного чи додаткового) було звільнено засудженого.

За викладених обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню в зв’язку з неправильним застосуванням цим судом кримінального закону, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого слід врахувати наведене і з урахуванням усіх обставин прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 і його представників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 квітня 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.