5-2626к10 Про умисне вбивство особою свого батька, скоєне з особливою жорстокістю - 20.07.2010 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Львівської області від 31 березня 2010 року.

Вказаним вироком засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 12 років.

Згідно з вироком ОСОБА_5, 13 червня 2009 року в період часу з 01 години 30 хвилин по 03 годину 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в будинку АДРЕСА_1, за наведених у вироку обставин, на ґрунті неприязних стосунків вчинив умисне вбивство з особливою жорстокістю свого батька ОСОБА_6, завдавши останньому безліч ударів кулаками в голову та по тулубу.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 зазначає, що судове слідство у справі було проведено неповно, необ’єктивно, з порушенням інших вимог кримінально-процесуального законодавства, а викладені у вироку висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що матеріалами справи не доведено його умислу на умисне позбавлення життя потерпілого. Вважає, що суд дав неправильну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, внаслідок чого його безпідставно засуджено за умисне вбивство свого батька. За змістом скарги просить перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 121 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою касаційну скаргу, прокурора, який просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирокЇ без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_6 відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними у справі й дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

Як свідчать матеріали досудового слідства і дані протоколу судового засідання, органами досудового слідства й апеляційним судом у справі досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання у касаційній скарзі засудженого на неповноту та однобічність проведеного у справі слідства є необґрунтованим.

При цьому суд повно і всебічно перевірив зібрані у справі докази та у відповідності до вимог процесуального закону вирішив усі заявлені клопотання засудженого і його захисника.

Так, сам засуджений в судовому засіданні дав показання, якими підтвердив факт нанесення ним руками численних ударів потерпілому в різні частини тіла, стверджуючи при цьому про відсутність у нього умислу на умисне вбивство ОСОБА_6 з особливою жорстокістю.

Проте, подібне твердження засудженого ОСОБА_5, як і доводи аналогічного характеру в його касаційній скарзі, є необґрунтованими і спростовуються перевіреними в справі доказами.

Зокрема, з показань свідка ОСОБА_7 під час досудового слідства, покладених судом у обґрунтування винуватості ОСОБА_5 вбачається, що 13 червня 2009 року, в її присутності, останній, під час сварки, завдав потерпілому множинні удари руками в різні частини тіла. Знаходячись на подвір’ї, майже годину-півтори вона чула в будинку крики потерпілого.

Це ж саме під час досудового слідства стверджувала і потерпіла ОСОБА_8

З показань свідка ОСОБА_9 убачається, що отримавши повідомлення про бійку в сім’ї ОСОБА_5, він як дільничний інспектор прибув на місце події 13 червня 2009 року приблизно о 08 годині. Потерпілий ОСОБА_6 лежав на ліжку без свідомості з наявними на його тілі тілесними ушкодженнями. На підлозі та стіні в кімнаті бачив сліди, схожі на кров. Лікарі швидкої допомоги при огляді потерпілого констатували його смерть. Зі слів ОСОБА_8 і ОСОБА_7, тілесні ушкодження потерпілому завдав засуджений.

При перевірці справи в касаційному порядку не виявлено обставин, які могли б свідчити про те, що потерпіла і вказані свідки давали заздалегідь неправдиві показання, що давало б підстави сумніватися у правильності оцінки зазначених доказів апеляційним судом, а тому твердження засудженого в цій частині не ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно протоколу огляду місця події, труп потерпілого ОСОБА_6 було виявлено в будинку АДРЕСА_1 з наявними слідами насильницької смерті. На стіні біля ліжку, на тумбочки, на підлозі, а також на подвір’ї виявлено сліди речовини бурого кольору, схожої на кров, яка, відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи, може походити від потерпілого.

За висновками судово-медичної експертизи смерть потерпілого ОСОБА_6 сталася від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді переломів кісток черепу з крововиливами під оболонки та речовину головного мозку. Відкрита черепно-мозкова травма представлена трьома окремими, ізольованими один від одного переломами кісток черепу справа, з крововиливами під оболонку і речовину головного мозку, які могли утворитися від трьохразової дії тупих предметів ( рукою затислою в кулак, ногою), кожне з яких було небезпечним для життя в момент спричинення і знаходиться у причинному зв’язку з настанням смерті. Під час спричинення потерпілому численних тілесних ушкоджень, останній відчував сильний біль.

Дані висновки експертизи підтвердив у судовому засіданні судово-медичний експерт Іванов О.Ф., пояснивши, що після отриманої травми потерпілий вже самостійно пересуватися не міг, що виключає можливість отримання потерпілим тілесних ушкоджень за інших обставин ніж ті, які встановив суд. Зазначена кількість тілесних ушкоджень була спричинена потерпілому, коли він перебував у напівлежачому положенні на ліжку, в якому і сталася його смерть, про що свідчать найбільш множинні бризки крові виявлені біля ліжка та про нанесення потерпілому в такому положенні значної кількості ударів по окровавленому обличчю.

Згідно висновків судово-імунологічної експертизи на футболці та штанях засудженого, вилучених у нього під час огляду місця події, виявлено кров, походження якої від потерпілого не виключається.

Доводи засудженого у касаційній скарзі про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілого та необхідність перекваліфікації його дій у зв’язку з тим, що він захищався від ОСОБА_6, який тримав у руці ніж, є необґрунтованими, оскільки зазначені доводи ретельно перевірялися судом і не знайшли свого підтвердження, про що у вироку наведені докладні мотиви.

Зазначене підтверджується також і висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6, згідно якого значна кількість нанесених тілесних ушкоджень була спричинена потерпілому у напівлежачому положенні (т. 1, а.с. 157).

У матеріалах справи немає жодних інших даних, які б вказували на ці обставини.

Отже, правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, зокрема ті, на які містяться посилання у скарзі, та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_5 у вчиненні ним за викладених у вироку обставин злочину, за який його засуджено.

Дії ОСОБА_5 за п.4 ч.2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство з особливою жорстокістю, кваліфіковані правильно.

Висновки суду щодо доведеності винності ОСОБА_5 та юридичної кваліфікації його дій належно обґрунтовані у вироку, а тому при перевірці справи в касаційному порядку колегія суддів не вбачає будь-яких підстав для перекваліфікації його дій на більш м’які закони, про що ставиться питання у його касаційній скарзі.

Характер вчинених засудженим дій, що відбувалися протягом тривалого проміжку часу ( приблизно півтори години), пов’язаних із нанесенням ним потерпілому різними способами ( шляхом здавлювання шиї, нанесення ударів) численних тілесних ушкоджень, зазначених у висновку судово-медичної експертизи, а також їх кількість, локалізація і скерованість їх у життєво важливі органи, свідчать про те, що ОСОБА_6 відчував особливі страждання, а засуджений діяв не тільки з умислом на вбивство потерпілого, а ще й з умислом, спрямованим на вбивство останнього з особливою жорстокістю.

Отже, наведені з зазначеного приводу в скарзі засудженого доводи позбавлені підстав.

Органами досудового слідства і судом повно і всебічно досліджувалось питання щодо психічного та психологічного стану ОСОБА_5 З цього приводу проведена в справі комплексна судово - психолого - психіатрична експертиза, за висновками якої ОСОБА_5 визнано осудним. Відсутні у нього і зміни в емоційному стані та індивідуально-психологічних проявах, які б могли перешкодити активному соціальному функціонуванню його, як особистості. На момент інкримінованих йому діянь ОСОБА_5 у стані фізіологічного афекту не перебував, як не перебував він в іншому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та діяльність ( т.1 а.с. 278-285).

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу та обставин, що обтяжують і пом’якшують покарання. Призначене покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для його пом’якшення немає.

Під час досудового і судового слідства істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які могли б вплинути на законність і обґрунтованість вироку, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394–396 КПК України (1001-05)

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 31 березня 2010 року щодо нього – без зміни.