Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у справі, на постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2009 року,

Постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Київській області від 29 травня 2009 р. було порушено кримінальну справу за фактом вчинення службовими особами ПП "Еркер" службового підроблення, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України.

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2009 року задоволена скарга адвоката ОСОБА_1. в інтересах ОСОБА_2. зазначена постанова слідчого скасована.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року постанову суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у справі, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, місцевий суд повинен керуватися вимогами ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, з’ясовуючи лише питання про те, чи були на момент порушення кримінальної справи приводи до її порушення, передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України; чи мала особа, яка порушила кримінальну справу, достатньо даних, які вказують на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК); чи компетентна особа порушила справу та чи були при цьому дотримані вимоги, передбачені ст. 98 КПК України.

Однак, суд допустився істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, вийшовши за межі наданих йому законом на даній стадії повноважень і постановив незаконне рішення, яке перешкоджає подальшому руху справи. В порушення вимог ч. 3 ст. 236-8 КПК України суд розглядав і заздалегідь вирішував ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Зокрема, як випливає з постанови, суд зазначив, що на час порушення кримінальної справи за фактом службового підроблення службовими особами ПП "Еркер" не були допитані службові особи вказаного підприємства, а саме директор –ОСОБА_3. та головний бухгалтер ОСОБА_2., якими підписані декларації з податку на додану вартість до яких внесена нібито завідомо неправдива інформація, проте зібрання доказів у справі і є компетенцією досудового слідства, яке проводиться після порушення кримінальної справи.

Не відповідає закону і твердження місцевого суду про те що постанова суду підлягає беззаперечному скасуванню на тій підставі, що ст. 366 КК України передбачає спеціальний суб’єкт вчинення злочину - службову особу, а кримінальна справа була порушена не щодо конкретних осіб, а за фактом вчинення службового підроблення, що суперечить чинному законодавству.

Як вбачається з матеріалів дослідчої перевірки справа була порушена щодо службових осіб ПП "Еркер", оскільки на час порушення кримінальної справи не були достовірно відомі службові особи ПП "Еркер".

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України колегія суддів

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити.

Постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2009 року за фактом вчинення службовими особами ПП "Еркер" службового підроблення, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.