Колегія суддів Cудової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 липня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2009 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією майна.

На підставі ст. 96 КК України ОСОБА_6 зобов’язано пройти курс лікування від наркоманії за місцем відбування покарання.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 солідарно на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області 4436 грн. 16 коп. за проведення судових експертиз.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2009 року вирок щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінено. Виключено з вироку зобов’язання засуджених на підставі ст. 96 КК України пройти курс лікування від наркоманії за місцем відбування покарання та з кваліфікації їх дій кваліфікуючу ознаку – незаконні дії з психотропними і наркотичними речовинами у великих розмірах.

У решті вирок залишено без зміни.

За викладених у вироку обставин, зі змінами, внесеними апеляційним судом, ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він у липні – вересні 2008 року у м. Вінниці незаконно придбав, зберігав, перевозив з метою збуту психотропні речовини, збував психотропні речовини, повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також у збуті психотропних речовин в місцях масового перебування громадян.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 стверджує, що злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України він не вчиняв, ОСОБА_7 обмовив його, вказує на порушення його права на захист при розгляді апеляцій – порушення вимог ст. ст. 61, 358 КПК України, просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора та захисника, які просили ухвалу скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 61 КПК України одна і та ж особа не може бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

Згідно вироку, ОСОБА_7 в судовому засіданні визнав свою вину повністю та показував про обставини придбання ним у ОСОБА_6 амфетаміну.

При цьому ОСОБА_6 в судовому засіданні вину не визнав, а висновки суду про його винуватість ґрунтувалися, у тому числі, й на показаннях ОСОБА_7

Як убачається з матеріалів справи, апеляції в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були складені одним і тим же захисником – адвокатом ОСОБА_8 В його апеляції в інтересах ОСОБА_6, крім іншого, зазначалося, що висновки суду про винуватість останнього саме за ч. 2 ст. 307 КК України ґрунтуються лише на показаннях ОСОБА_7

Така суперечність в позиціях зазначених осіб свідчить про порушення апеляційним судом вимог ст. 61 КПК України при розгляді справи, що призвело до порушення права ОСОБА_6 на захист.

Крім того, як убачається з апеляції прокурора (т. 2 а.с. 73, 74) в ній ставилося питання про скасування вироку щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 через невідповідність призначеного їм покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину внаслідок м’якості. При цьому, в доповненні до апеляції, як убачається з його мотивувальної частини, прокурор підтримав викладені в своїй апеляції доводи щодо м’якості призначеного покарання, зазначав про необхідність направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Проте, в резолютивній частині зазначеного доповнення ставилося питання про зміну вироку щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з необхідністю виключення застосування ст. 96 КК України та кваліфікуючої ознаки – незаконні дії з психотропними речовинами у великих розмірах.

Однак, як убачається зі змісту ухвали, апеляційним судом в доводах апеляції прокурора зазначено лише його прохання про зміну вироку у зв’язку з необхідністю виключення застосування ст. 96 КК України та кваліфікуючої ознаки – незаконні дії з психотропними речовинами у великих розмірах. Інші доводи апеляції прокурора апеляційним судом розглянуті не були, що свідчить про порушення ним вимог ст. ст. 365, 377 КПК України.

Крім того, копії доповнення до апеляції прокурора ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вручені не були.

Крім того, не зважаючи на те, що прокурор в апеляції ставив питання про погіршення становища ОСОБА_7 та ОСОБА_6, розгляд справи апеляційним судом в порушення вимог ч. 2 ст. 358 КПК України було проведено без їх участі.

Тому апеляційний суд при розгляді і вирішенні справи в апеляційному порядку істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, у зв’язку з чим ухвала підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді належить врахувати вищенаведене, повно та всебічно перевірити доводи всіх поданих апеляцій та доводи, на які посилається засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі, та розглянути справу з додержанням вимог кримінально-процесуального закону. Крім того, звернути увагу на стягнення місцевим судом із засуджених судових витрат в солідарному порядку.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24 вересня 2009 року щодо ОСОБА_6 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в той же суд в іншому складі суддів.