Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 15 липня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1., на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 7 травня 2010 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

- за п.п. 6, 9, 12 ч.2 ст. 115; ч.1 ст. 14 ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 187, ч.4 ст. 187, ст. 257, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимого,

- за п.п. 6, 9, 12 ч.2 ст. 115; ч.1 ст. 14 ч.4 ст. 187, ч.4 ст. 187, ст. 257, ч.3 ст. 289 КК України;

разом з матеріалами про вирішення питання про застосування відносно

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

не судимого,

примусових заходів медичного характеру, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених п.п6, 9, 12 ч.2 ст. 115; ч.1 ст. 14 ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 187, ч.4 ст. 187, ст. 257, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України;

направлено прокурору Кіровоградської області для проведення додаткового розслідування.

Органами досудового слідства ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. пред’явлено обвинувачення в тому, що 25 червня 2006 року ОСОБА_2. та ОСОБА_4. на алеї скверу Героїв Революції у м. Первомайську Миколаївської області вчинили розбійний напад на ОСОБА_5. в результаті якого заволоділи його майном на загальну суму 950 грн.

Крім того, ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. об’єднавшись у стійку озброєну злочину групу – банду, вирішили вчинити розбійні напади на ОСОБА_6. та ОСОБА_7. З метою реалізації даного злочинного умислу забезпечення і полегшення вчинення розбійних нападів вони вирішили відшукати транспортний засіб. Для чого 9 травня 2009 року близько 00 год. 10 хв. перебуваючи у м. Первомайську викликали автомобіль таксі за кермом якого знаходився водій ОСОБА_8. і повідомили йому про необхідність здійснення поїздки в с. Лиса Гора Первомайського району. Приїхавши в обумовлене місце і рухаючись по вул. Виноградній, ОСОБА_4., виконуючи відведену йому роль та реалізуючи єдиний із співвиконавцями й учасниками банди ОСОБА_2. та ОСОБА_3. умисел, здійснив два постріли з пістолета в голову ОСОБА_8. Після проведених пострілів ОСОБА_8. помер на місці а некерований автомобіль зіткнувся з деревом.

Надалі засуджені перемістили труп ОСОБА_8. в багажник і на автомобілі потерпілого відправились до місця проживання ОСОБА_6. та ОСОБА_7. Прибувши у с. Гнатівка Добровеличківського району Кіровоградської області ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. обшукали автомобіль і заволоділи майном потерпілого на загальну суму 1468,22 грн.

Перебуваючи у с. Гнатівка засуджені оцінивши значні пошкодження автомобіля, що не входило в їх плани і унеможливлювало подальше використання автомобіля для вчинення злочину, виконавши всі дії, направлені на готування для скоєння розбійних нападів на ОСОБА_6. та ОСОБА_7., відмовились їх вчиняти по незалежним від їх волі обставинам.

У подальшому учасники банди спалили автомобіль разом з трупом ОСОБА_8., що знаходився в багажнику.

Крім того, ОСОБА_2. та ОСОБА_4. у квітні 2009 року без передбаченого законом дозволу, виготовили вогнепальну зброю та бойові припаси до неї.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що в порушення вимог ст. 281 КПК України суд у своїй ухвалі не навів обгрунтованих підстав для направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. У зв’язку з цим просить ухвалу суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1. наводить аналогічні з прокурором доводи, які на її думку, є підставою для скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання та вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню за таких підстав.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи є нескасована постанова прокурора від 22 вересня 2009 року якою відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. за вчинення злочинних дій у виді готування до розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_6. та ОСОБА_7., а оскільки потерпілі наполягають на притягненні підсудних до кримінальної відповідальності по даному факту то справа підлягає направленню на додаткове розслідування для вирішення питання про скасування зазначеної постанови прокурора.

Також суд зазначив, що оскільки згідно з висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4. є неосудним, то необхідно призначити повторну стаціонарну судово-психіатричну експертизу для вирішення питання про психічний стан ОСОБА_4. як в момент скоєння злочинів, так і в теперішній час.

Проте, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів суду касаційної інстанції погодитись не може.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою прокурора від 22 вересня 2009 року відмовлено в порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. при вчиненні злочинних дій у виді готування до розбійних нападів на ОСОБА_6. та ОСОБА_7., за п.п. 1, 6, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України, у зв’язку з відсутністю в їх діях даних складів злочину.

До того ж в мотивувальній частині зазначеної постанови чітко зазначено, що в ході розгляду справи не встановлено прямого умислу та попереднього зговору і планування ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. на вчинення умисного вбивства ОСОБА_6. та ОСОБА_7.

Таким чином висновок апеляційного суду про те, що вказаною постановою прокурором відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. за вчинення злочинних дій у виді готування до розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_6. та ОСОБА_7., є помилковим.

Також доручивши органам досудового слідства вирішити питання про призначення повторної стаціонарної судово-психіатричної експертизи для з’ясування психічного стану ОСОБА_4. як в момент скоєння злочинів, так і в теперішній час, суд знехтував, роз’ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3 червня 2005 року "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" (v0007700-05)

У п.3 вказаної постанові зазначено, що коли висновки експертиз є недостатньо зрозумілими, неповними або виникає потреба у з’ясуванні додаткових питань, суд повинен викликати в судове засідання експерта-психіатра чи судово-медичного експерта, а за умов, зазначених у частинах 5,6 ст. 75 КПК України, - призначити додаткову чи повторну експертизу.

Таким чином у апеляційного суду не було підстав для направлення справи на додаткове розслідування з підстав зазначених в ухвалі, оскільки враховуючи вищевикладене, апеляційний суд наділений повноваженнями самостійно усунути виявлені недоліки досудового розслідування.

З огляду на викладене, постановлене судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1. задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 7 травня 2010 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.