Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого – Драги В.П.

суддів – Гошовської Т.В., Шевченко Т.В.

за участю прокурора – Чорної І.С.

потерпілого – ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 липня 2010р. кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок апеляційного суду Вінницької області від 13 травня 2010р.

Даним вироком

ОСОБА_1, 1985 року народження, уродженця м. Одеси, громадянина України, судимого за вироком Фрунзенського районного суду м. Іваново РФ від 24 лютого 2009р. за ч.1 ст.161 та п."г" ч.2 ст.161 КК РФ на 2 роки 4 місяці позбавлення волі

засуджено за п.6 ч.2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч.4 ст. 187 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Постановлено стягнути із засудженого на користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Вінницькій області 5 419 грн. 20 коп. судових витрат.

Засудженого визнано винним у тому, що він 24 листопада 2008р., приблизно о 15 год., у домогосподарстві АДРЕСА_1 в процесі розбійного нападу із корисливих мотивів умисно вбив ОСОБА_4 шляхом задушення її електричним шнуром, а після цього заволодів належним їй майном на суму 2 060 грн. 05 коп.

У касаційній скарзі захисник посилається на те, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно і необ’єктивно, у засудженого не було умислу на вчинення розбійного нападу та вбивство потерпілої, а висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними у ній доказами, яким суд, крім того, не дав належної оцінки.

Порушує питання про скасування вироку з направленням справи на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, захисника та потерпілого, які підтримали доводи касаційної скарги, прокурора, яка визнала за необхідне залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

Доводи у касаційній скарзі про те, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно, необ'єктивно і висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, за які його засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними у ній доказами, позбавлені підстав.

Як з’ясовано матеріалами справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, сам ОСОБА_1 при допиті його 16 березня 2010р. у судовому засіданні дав показання, якими підтвердив ті факти, що він задушив ОСОБА_4 електричним шнуром, а потім зняв з трупа золоті прикраси та заволодів іншим майном і підвісив труп на дверну ручку, імітуючи самогубство потерпілої.

Однак, засуджений стверджував, що у нього не було умислу на вбивство і він позбавив потерпілу життя не з метою заволодіння її майном і не з користі, а тому, що ОСОБА_4 погрожувала розповісти його батькам та дружині про їх інтимний зв'язок.

Подібне твердження засудженого, як і аналогічного характеру у касаційній скарзі доводи, є необгрунтованими і спростовуються перевіреними по справі доказами .

Із аналізу даних, котрі містяться в заяві ОСОБА_1 про явку з повинною на ім’я прокурора Фрунзенського району м. Іваново (РФ) від 16 грудня 2008р. та його письмового пояснення від 17 грудня 2008р., яке було у нього відібране працівником російського органу внутрішніх справ у м. Іваново, вбачається, що під час статевих зносин із ОСОБА_4 він побачив на ній золоті ювелірні вироби. Після завершення статевих зносин він вирішив убити ОСОБА_4, щоб заволодіти належними їй ювелірними виробами. Далі ОСОБА_1 дав пояснення про те, як він позбавив життя ОСОБА_4, задушивши її електричним шнуром, заволодів після цього золотими ювелірними виробами і іншим майном потерпілої, зазначивши саме яким, і де та як сховав золоті прикраси та інше майно у господарстві матері своєї дружини – ОСОБА_5

Доводи у касаційній скарзі захисника про те, що вказана явка з повинною на ім’я прокурора Фрунзенського району м. Іваново була відібрана від ОСОБА_1 з порушенням вимог закону не відповідає матеріалам справи і грунтується на припущеннях.

За висновком судово-медичної експертизи на трупі ОСОБА_4 виявлено странгуляційну борозну. Смерть ОСОБА_4 сталася через 3-5 хв. від дії механічної асфіксії внаслідок здавлювання шиї зашморгом.

Застосування ОСОБА_1 такого знаряддя злочину, як електричний шнур, здавлювання ним шиї потерпілої, яка є життєво важливим органом, у результаті чого сталася смерть ОСОБА_4, свідчить про те, що засуджений діяв виключно з умислом на вбивство потерпілої.

Згідно з висновком дактилоскопічної експертизи на поверхні ручки дверей спального приміщення виявлений слід пальця лівої руки ОСОБА_1.

Даними протоколу виїмки від 16 грудня 2008р. та показаннями свідка ОСОБА_5 встановлено, що у господарстві останньої (саме у вказаних ОСОБА_1 місцях) були виявлені та вилучені золоті прикраси і банківська картка банку "Хрещатик".

Брат та мати потерпілої, відповідно, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. упізнали у таких вилучених у господарстві ОСОБА_5 золотих прикрасах саме ті, які належали ОСОБА_4

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, у тому числі і ті, на які містяться посилання у скарзі, та давши їм належну оцінку, суд дійшов обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним за викладених у вироку обставин умисного вбивства потерпілої при розбійному нападі на неї.

Цим спростовані доводи в касаційній скарзі захисника про недоведеність участі ОСОБА_1 у вчиненні цих злочинів.

Дії засудженого за ст. 115 ч.2 п.6 КК України, як умисне вбивство з корисливих мотивів, та за ст. 187 ч.4 КК України, як розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, кваліфіковані вірно.

Покарання Муравйову призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України – з урахуванням ступіню тяжкості вчинених ним злочинів та даних про його особу.

Матеріалами справи з’ясовано, що неправильного застосування до ОСОБА_1 кримінального закону або порушення вимог кримінально-процесуального закону, які були б суттєвими і тягли за собою скасування чи зміну вироку, у справі не допущено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів-

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постановлений щодо ОСОБА_1 вирок апеляційного суду Вінницької області від 13 травня 2010р. - без зміни.